«Різдво з президентом»: Родичі безвісти зниклих на Донбасі організовують акцію на Банковій
Про це повідомляє Дивись.info.
Захід заплановано на 23 грудня, напередодні святкування Різдва за григоріанським календарем. Серед тих, хто зібрався їхати до Києва, Ядвіга Лозинська з Дніпра. Вона голова об’єднання рідних зниклих безвісти «Надія».
Жінка вже восьмий рік поспіль святкує Різдво на самоті.
«Володимире Олександровичу, ви колись зустрічали Різдво або Новий Рік на самоті? Та що там новорічні свята, ви взагалі зустрічали якесь свято на самоті? Вам відомо що це – бути самотнім у родинні свята? А я, на жаль, знаю, що таке зустрічати Різдво та Новий рік на самоті. Без сина. Ось уже восьмий рік я зустрічаю ці свята сама. Я готую завжди для двох, два келихи для шампанського, дві тарілки для різдвяних страв… Але я все одно зустрічаю свята сама. Але я більше так не можу! Набридло!» – йдеться у відеозверненні Ядвіги Лозинської.
Жінка зізнається, що їхня організація проводить дуже багато заходів, але, на жаль, на них ніхто не звертає уваги.
«Тож у нас виникла ідея акції «Різдво з президентом». Більшість тих, хто зник безвісти, пропав у 2014-2015 роках. Виходить, що ми вже восьмий рік зустрічаємо Різдво та Новий рік без своїх синів. Тому шукаємо шляхів, як достукатися до президента – їдемо зустрічати Різдво до Зеленського і знову будемо розповідати про те, що комісія не працює, закон не працює.
Бюджет ухвалили, але вже вчетверте без урахування фінансування закону, ухваленого 2018 року. Жодного разу на його реалізацію не було передбачено коштів», – каже Ядвіга Лозинська.
Кожен день життя матері, яка досі не знає, що насправді трапилося з її сином, – це безперервна боротьба: боротьба за правду і намагання зламати бюрократичну машину. Після того, як під час виходу з Іловайська зник син пані Ядвіги Андрій, вона поїхала на окуповану територію. Шукала його і в Іловайську, і Старобешевому, і в Новокатеринівці… Все, що тоді вдалося дізнатися – Андрія відвезли в Донецьк. Повернувшись додому, вона продовжувала шукати сина, об’єднавши навколо себе таких же жінок, які досі сподіваються дізнатися правду.
Ядвіга Лозинська 2019 року пройшла крізь страшну процедуру ексгумації, а також вона відмовилася визнавати результати ДНК-експерзи.
Тіло, яке ідентифікували як Андрія Лозинського, привезли 30 серпня 2014 року, а пані Ядвіга розмовляла з сином телефоном востаннє 5 вересня 2014 року.
«Дуже важко буває, коли приходять представники влади і повідомляють про збіг за ДНК. Про це кажуть по декілька разів: раз, потім через два роки, згодом через п’ять… І деякі люди погоджуються з результатами. Складно встояти, коли авторитетна людина намагається тебе переконати, що тіло належить саме твоєму сину.
Але насправді ми знаємо, як у нас роблять аналізи ДНК і ми неодноразово звертали на це увагу. Все обладнання морально застаріле і дає збіг не більше 60%. Сам протокол ведеться за зразком протоколу РФ 2001 року. Найголовніше, що траплялися випадки підробки ДНК загиблого. Наш товариш, який працює генетиком у США, коли попросив першопочаткову документацію, щоб перевірити все, так і не отримав її. Сама методика досліджень дуже поступається світовим стандартам», – пояснює мати зниклого безвісти.
Сьогодні на «Стіні надії», створеній організацією, 148 імен, які записали туди їхні родичі.
«Це зниклі безвісти в особливих умовах, тобто на війні. Отже, йдеться про пошук на тимчасово окупованих територіях або й на території Росії», – резюмує Ядвіга Лозинська.
