Родина та релігія рятують національні звичаї на Закарпатті: дослідження традицій

Нещодавнє масштабне соціологічне дослідження «Традиції та регіони: що цінують та практикують в Україні сьогодні», проведене Zagoriy Foundation спільно з Центром соціальних і маркетингових досліджень «СОЦИС», виявило значні регіональні відмінності у ставленні до національних звичаїв. Дослідження, у якому взяли участь 3200 респондентів із восьми макрорегіонів та міста Київ, підтвердило, що традиції Закарпаття та загалом Західної України мають найвищий рівень збереження, особливо щодо релігійних та сімейних цінностей, закріплюючи за регіоном статус «мультиплікатора моделей».

Про це повідомляє Голос Карпат.

Для мешканців макрорегіону Прикарпаття, Закарпаття та Галичина релігійні традиції виявилися найбільш цінними, їхню важливість відзначили 72.8% опитаних. Це найвищий показник серед усіх досліджуваних регіонів, що підкреслює особливу роль Церкви та віри у формуванні місцевої ідентичності. В цілому по країні найбільш шанованими святами є Різдво і Великдень, які відзначають близько 95% українців. Водночас, на відміну від Східних та Південних регіонів, у Західній Україні менш важливими лишаються пострадянські свята. Найпоширеніші релігійні обряди в Україні, такі як хрещення й весілля, у цих регіонах є майже універсальними.

За результатами дослідження, Прикарпаття та Київ визначені як «мультиплікатори моделей», тобто регіони, які найкраще зберігають і поширюють національні звичаї. Ключовим у цьому процесі є родинний канал передачі. Українська традиційність сьогодні тримається саме на сім'ї: 65.5% мешканців Західного макрорегіону вважають сімейні традиції найбільш цінними. Саме завдяки родинам ритуальна поведінка зберігається навіть без глибокої віри.

Особливості Закарпаття та Західної України також проявилися у ставленні до матеріальних символів. Серед локальних страв-візитівок, що характерні для Карпат, чітко виділяються банош і бограч. Крім того, національний одяг має надзвичайну вагу. Близько 90% мешканців західних регіонів, поряд зі столицею, підтвердили, що носять вишиванки. Серед сучасних практик, що швидко вкорінюються, найвпізнаванішою традицією визнано День вишиванки, а найбільш відтворюваною — Хвилину мовчання.

Хоча родина є основним джерелом передачі звичаїв, у регіонах зі слабшим родинним каналом (Південь/Схід) важливу роль починають відігравати школа, медіа та інтернет. Для зон зростання, куди входять Сіверщина, Слобожанщина, Причорномор’я та Запоріжжя, експерти радять вкладатися у шкільні та публічні формати, кухню, ремесла та обереги.

"Традиції краще вкорінюються там, де є простий зрозумілий ритуал (одягнути вишиванку, зупинитись у хвилину мовчання), або сильний емпатичний «гачок» (мама/тато, пам'ять, оберіг), що робить західні регіони України природними центрами відтворення національної ідентичності," — зазначили у Zagoriy Foundation за результатами аналізу даних .

Практичний висновок дослідження полягає в тому, що нові обрядові практики мають шанс стати звичаями, якщо вони володіють емоційною глибиною, простою обрядовістю, видимим символом або пов’язані з національною пам’яттю.