Керівництво РПЦ дало перший виразний коментар щодо об'єднання УГКЦ і Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої). А в останній висловили "щире співчуття тим, хто виявився нездатним оцінити" це об’єднання.
Керівництво РПЦ дало перший виразний коментар щодо об'єднання УГКЦ і Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої). А в останній висловили "щире співчуття тим, хто виявився нездатним оцінити" це об’єднання, повідомляє "Релігія в Україні".
В інтерв'ю російському "Інтерфаксу" 2 червня глава синодального Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв), зокрема, заявив: "Відомі випадки переходу в унію окремих розкольників, але ідея об'єднання цілої їх групи з греко-католиками безпрецедентна".
За його словами, сьогодні, незважаючи на досить значні розбіжності в богословській сфері, православними не заперечується наявність апостольського спадкоємства в єрархії Римо-Католицької Церкви. Це, зокрема, виражається в чині прийому тих кліриків, які переходять з католицтва в православ'я.
"Якщо ж в УГКЦ "в сущому сані" будуть прийняті самосвяти, в рамках Католицької Церкви з'явиться структура, чию єрархію Московський Патріархат визнавати не зможе. Це неминуче позначиться на православно-католицьких відносинах в цілому", - заявив єрарх, зазначивши "авантюрний характер даного проекту УГКЦ".
Процитувавши один з пунктів спільної декларації Патріарха Кирила і Папи Римського Франциска про те, що розкол серед православних України повинен бути "подоланий на основі існуючих канонічних норм, а католицькі громади країни будуть цьому сприяти", митрополит Іларіон вказав на те, що згаданими вище кроками "керівництво УГКЦ не тільки не сприяє врегулюванню проблеми розколу, але лише посилює її".
Разом з тим він не знайшов слів, щоб розповісти, як "сприяє врегулюванню проблеми розколу" сама РПЦ.
На прохання редакції порталу "Релігія в Україні" прес-служба Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) надала свій коментар щодо заяви голови синодального Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату.
В ньому говориться:
"Завжди відчутно, коли замість християнина в міжцерковні стосунки втручається політик. Тоді зникає головне, що виявляє ідентичність християнина – любов. Її перемагають гординя, ненависть до опонента, зневага до «чужих».
Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ, змушена 2006 р. додати до своєї назви «оновлена», від початку свого відродження 1990 р. намагалася будувати партнерські стосунки з усіма православними юрисдикціями України. З усіма – в тому числі й з УПЦ МП. На жаль, це виявилося неможливим. Ймовірні партнери прагнули домінувати, використовувати єпархіальну спільноту з власною метою, захопити її матеріальну чи інтелектуальну власність, принизити гідність її вірних. Смирення й миролюбність, а тим більше безсрібництво сприймалися ними як ознака слабкості.
Діалог з УГКЦ засвідчив цілком іншу культуру взаємин: шанобливу, коректну, сповнену євангельської любові. Це є прикладом для наших православних співбратів. Адже без любові, без пошани до ближнього немає Церкви, немає й не може бути церковної єдності. «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!» (1 Кор. 13:1), - писав апостол Павло.
Середньовіччя давно минуло. Минули часи, коли державна релігія запроваджувалася насильством. В Україні справді існує проблема розколу. Але її зцілення потребує не диктату, а співчуття, доброти, відкритості до діалогу. Потребує стратегічного бачення розвитку Церкви, для котрої виклики глобалізації є грізним нагадуванням про необхідність єднання. Лише ворожий Церкві політик здатен ігнорувати ці нагадування.
Ми вдячні УГКЦ за живе свідчення євангельської любові й християнської солідарності. І щиро співчуваємо тим, хто виявився нездатним оцінити цей унікальний внесок у міжцерковне порозуміння в Україні".