Саміт на захист сиріт: “Церква могла би задати моду на всиновлення”

6-7 лютого в Києві проходить міжконфесійний Східноєвропейський саміт «Захисти сироту – зміни майбутнє».

Сьогодні триває другий день роботи міжконфесійного Східноєвропейського саміту «Захисти сироту – зміни майбутнє». Подія розгортається в конференц-центрі столичного President Hotel. Організатори: альянс «Україна без сиріт» і Комісія соціального служіння Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. За мету поставлено – передусім об’єднати зусилля Церкви для ефективної відповіді на виклик соціального і духовного сирітства. І, очевидно, поглибити її діалог з державою – щоби разом співпрацювати над популяризацією самої культури всиновлення, а також над ювенальною юстицією, тобто, правами дітей.

Під час першого дня саміту голови та представники українських Церков ділились думками щодо турботи про сиріт і ролі Церкви у трансформації суспільства, в якому дедалі більше формуватиметься повага у ставленні до дітей загалом та дітей-інвалідів зокрема. Насправді, це ставлення є своєрідним лакмусовим папірцем на нашу людяність.

А також проводилися панельні дискусії на теми: «Церква, що перетворює суспільство» і «Покликання в житті дитини», пленарна сесія «Дитина серед нас». З доповідями виступили Рустам Фатулаєв, протестантська церква «Скинія», Андрій Нагірняк, священик УГКЦ, Олександр Шевченко, протестантська церква «Дім хліба» (США).

Всі учасники заходу — а їх зібралося кілька сотень констатують, що він дуже на часі. Зокрема тому, що в суспільстві (особливо – в політичному і церковному середовищах) гостро обговорюють питання щодо приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, також відомої як Гаазька конвенція. Інструменти Гаазької конвенції дають можливість ефективно контролювати та перевіряти, в яких умовах живуть і виховуються українські діти, усиновлені в інші країни. (Її вже ухвалили 89 країн). Власне, котресь із найближчих засідань Верховної ради має бути присвячене обговоренню даної теми та, ймовірно, ухваленню рішень. Як відомо, Всеукраїнське об’єднання «Свобода» виступає проти всиновлення іноземцями наших дітей.

До речі, наприкінці минулого року президент РФ Володимир Путін заборонив громадянам США всиновлювати російських дітей. Даний закон був підготований у відповідь на американський «акт Магнітського», що забороняє низці росіян в’їзд на територію Штатів. Це так… Нагадування про всяк випадок… Українські провладні «верхи» часто люблять калькувати російський досвід…

— Правду кажучи, я навіть не знаю, чи в США є сирітські інтернати, — говорить відомий і багатьма українцями улюблений протестантський пастор церкви «Дім хліба» Олександр ШЕВЧЕНКО (Сакраменто, США). – Державна програма спрямована на те, щоби сироти виростали в сім’ях. Інакше у них просто не розвивається розуміння моделі сім’ї. Тому американці (не тільки віруючі) всиновлюють дітей з усього світу: з колишніх радянських країн, Азії, Африки, Південної Америки. Знайомий з багатьма такими, які виховують всиновлених інвалідів. Зрозуміло, що вони забезпечують їм кращий догляд, ніж це могли зробити на батьківщині. Штати – цивілізована розвинута країна, де інвалід вважається повноцінним членом суспільства. Пригадую, якось влаштував художню виставку хлопчини з Росії. Автор тих цікавих картин – інвалід на візку. Коли він ділився враженнями про Америку, найперше згадав про те, що як людина на візку практично самотужки – вдома, на вулиці, супермаркетах і медичних закладах може дати собі раду.

Ясна річ, що в контексті цих подій учасники особливо чекали на виступ Уповновноваженого Президента з прав дитини Юрія Павленка. Ось короткі витяги з нього:

Найперше Юрій Павленко подякував Віктору Януковичу за підписаний указ, де передбачається суттєва соціальна підтримка сиріт. У документі також йдеться про перепрофілювання юстиції з караючої на відновлюючу щодо молоді.

Окрема подяка складалася Церквам, мовляв, без них неможливо в українському суспільстві створити сприятливу для всиновлення атмосферу. Як висновок, Церква і держава у цій справі можуть бути повноцінними соціальними партнерами.

На сьогодні вимальовується два напрямки роботи. Перший: усиновлення сиріт. Зараз є 12 тисяч дітей, яких можна без проблем усиновити. Ще приблизно 12 тисяч з’явиться впродовж цього року. І різностороння підтримка тих, які всиновлюють. Другий: робота з тими татами і мамами, які можуть бути позбавлені батьківських прав. Тут теж держава покладає особливу надію на Церкви, залишаючись прихильником того, щоби позбавляти батьківських прав тільки у крайніх випадках.

— Українське суспільство за останні двадцять років подорослішало, - зазначає православний публіцист Юрій ЧОРНОМОРЕЦЬ. – Воно дедалі більше стає відкритим до різноманітності. Тому Церква могла би задати моду на всиновлення. Держава сама по собі цього зробити не в змозі. Добре було би до тієї доброї справи долучити популярних людей, про яких так багато пишуть в глянцях і передають у світських хроніках. Можливо, хтось із них вже усиновив дитину (наприклад, Лілія Подкопаєва – Н.Х.) або готовий до даного кроку. Тут важливий приклад. Так, в одній з протестантських церков в місті Слов’янську на Донеччині пастор Петро Дудник всиновив одразу кількох, тим самим показавши приклад своїм парафіянам. За якийсь час вони взяли на виховання понад сто хлопчиків і дівчаток. Не те, щоби всі – заможні люди. Однак вони розуміють, що виховання в Бозі – це реабілітація любов’ю і зцілення зраненого серця.