Тарас Шевченко недарма переспівував Давидові псалми. Він, мабуть, хотів, щоб Псалтир заговорив живою рідною мовою, щоб Боже слово українці читали рідною мовою.
Таку версію висунув Патріарх УГКЦ Святослав у програмі «Відкрита Церква», відповідаючи на питання про релігійність Тараса Шевченка, передає Департамент інформації УГКЦ.
Співрозмовником першоєрарха передачі був генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка в Києві Дмитро Стус.
За словами Блаженнішого Святослава, Шевченко мав конфлікт з інституційною релігією. Він не сприймав оіфіційну Церкву, яка в той час була інструментом пригноблення свого народу. Це було реальністю в Російській імперії – те «візантійське око», про яке писав Шевченко, – Церква була елементом стеження за людиною.
Та разом з тим, як зауважив Глава УГКЦ, Шевченко був глибокодуховною і релігійною особою.
«Візьмемо хоча б його переспів Давидових псалмів. Бачимо, що ця людина не просто живе Божим словом, вона його переспівує, перепускаючи слова через серце і душу», - сказав Патріарх.
На його думку, переспів Давидових псалмів є предметом глибокого дослідження для богослова, який відчуває зміст оригіналу і вміє побачити Шевченкове серце, яке б’ється в унісон із псалмами.
Глава УГКЦ також наголосив, що з Кобзаря робили революціонера, демократа, але його релігійності фахово не досліджували.
Директор Національного музею Тараса Шевченка в Києві Дмитро Стус зазначив, що Шевченко був глибоковіруючою людиною, для якої такі поняття, як любов, відповідальність, віра були базовими.