Про це 18 листопада під час прес-конференції повідомили представники української та польської сторін семінару «Досвід охорони культурної спадщини в Польщі та можливість його використання в Україні». Темою семінару цього дня була «Охорона сакральних пам’яток архітектури».
Володимир Герич, директор Жовківського історико-культурного заповідника, розповів, що «польсько-українська співпраця набирає обертів. За три роки роботи Міжнародного центру охорони культурної спадщини у Жовкві близько 200 осіб з України працювали на семінарах в Україні і Польщі. Ці заходи фінансуються бюджетом Львівської області і польського Міністерства культури».
Заявку на прийняття дерев’яних церков до спадку ЮНЕСКО Україна та Польща подавали спільно. Від України у заявці подано вісім об’єктів, але скільки оберуть ще невідомо. Також наступного року дерев’яні храми оглядатиме експерт від ЮНЕСКО. А вже у 2012 році на конгресі оголосять остаточне рішення щодо цього питання.
«Більшість пам’яток архітектури – це сакральні пам’ятки. І Польщі давно стало зрозуміло, що без серйозної розмови із священиками храмів нічого доброго з цього не вийде. Йде серйозна предметна робота з кліром стосовно збереження безцінних пам’яток», – пояснив під час прес-конференції В. Герич. Всі 16 об’єктів – це сакральні пам’ятки східної традиції. Інвентаризацію цих святинь вже виконано. Українські пам’ятки знаходяться у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.
«Польські храми в кращому стані. Наші в гіршому, але кожен храм у різному стані», – розповів Володимир Герич.
Яцек Рулевич, представник польської сторони, Всепольського центру досліджень та реєстрації пам’яток та польського Міністерства культури назвав умови, які повинні виконати обидві сторони, аби той чи інший об’єкт міг потрапити до списку. Серед них: автентичність, інтеграційність, унікальність, програма управління та збереженість пам’ятки.
Професор Університету М. Коперника в Торуні Богуміла Роуба пояснила, що найбільша проблема у збереженні та утриманні святині – це те, що ми або нічого не робимо, або робимо зі збитками. «Основне у збереженні та утриманні святині – це збереження форми, фактури і кольору. Не варто реставровувати так, щоб це виглядало як нове».
Ці об’єкти для того, щоб бути визнаними ЮНЕСКО, мають бути чимось неповторним для своєї місцевості. І ще для того, щоб бути визнаними, потрібно зробити багато описів пам’яток й іншої документації. Але дещо залежить і від спільноти, адже саме вона повинна переконати і зацікавити, що має щось унікальне.