Чому папі не сидиться у Ватикані і він не проводить собі потихенько куріальну реформу? Чого він ходить на маргінез суспільства? Чого він там шукає? Кого він там шукає?
Папа не перестає дивувати. Вже три роки як Бергольйо став папою Франциском, але засоби масової інформації не нудьгують з ним. Він такий собі ньюз майкер. Його слова, його жести знаходять позитивний відгомін у ЗМІ, у суспільстві, серед католиків та людей доброї волі.
Багато вірних Католицької Церкви побачили для себе іскру надії на великі зміни в Церкві. Проте радикальних змін в Церкві ще не сталося. Ні жіночого священства, ні відміни обов'язкового целібату не відбулося, якщо хтось на це сподівався. А ось безхатченків біля Ватикану побільшало. Безпосередньо між колонадами Мікеланжело сплять вночі на картоні, закутані в спальники чоловіки і жінки, різного віку та різних національностей, поляки, румуни, німці та ін. Біля Пресзалу Ватикану вони сидять і сплять цілодобово. Папа постарався, аби для них були створені душі, туалети, організував їм перукарів. І це все біля собору святого Петра, де відбуваються найголовніші богослуження Католицької Церкви, куди приїжджають високодостойні особи, куди тягнеться нескінченна черга паломників з усіх куточків світу.
Римляни кажуть, що папа сам деколи виходить увечері і йде до тих безхатченків. Це б нікого не здивувало. Для них папа організував екскурсію в Сікстинську каплицю та паломництво в Асиж, запросив на концерт у Ватикан, прихистив безпритульну жінку, яка народила дитину на землі між колонадами. У Ватикані, у дворику святого Егідія, де розташований папський центр милостині, з'явилась бронзова фігура безхатченка, що спить на лавці, а ноги у нього пробиті цв'яхами. Хто має очі, той бачить і розуміє.
А ще папа миє ноги злочинцям, мігрантам, чоловікам і жінкам, католикам, мусульманам, індуїстам та атеїстам. Іде до них, миє, витирає, цілує. Це не всім католикам подобається. Кардинал Сара мусів пояснювати, що не обов'язково у страсний четвер мити ноги жінкам, бо для декого цей жест може стати скандально неприйнятним.
Ну чому тому папі не сидиться у Ватикані і він не проводить собі потихенько куріальну реформу? Чого він ходить на маргінез суспільства? Чого він там шукає? Кого він там шукає? Думаю, він шукає особистої зустрічі з конкретною людиною, з плоті і крові, і бачить в ній образ Божий.
Якщо ми в тому ключі поглянемо на зустріч папи Франциска з патріархом Кирилом на Кубі, тоді все стане більш зрозумілим. Папа хотів зустрітися з патріархом, обняти, заглянути в очі, послухати. Цікаво, що він побачив, що почув, відчув? Які були його очікування від зустрічі і чи були вони виправдані? Тим, хто не був присутній на зустрічі, була запропонована декларація. Очевидно, що папа не писав цю декларацію, а готував те, що особисто мав сказати патріархові.
Те саме ми бачимо після зустрічі Синоду єпископів УГКЦ з папою. Єпископи були дуже задоволені, оптимістичні, переконані, що папа розуміє ситуацію в Україні. Їхня реакція не була дуже зрозумілою західним масмедія, адже офіційний текст папи до учасників Синоду УГКЦ в Римі виглядав за визначення одного ватиканіста "безсердечним". Але цей текст в Україні нікого вже не хвилював і не обурював. Чому? Та тому, що він написаний в курії, а особиста зустріч з папою набагато важливіша і дієвіша за куріальний текст. І ми маємо змогу в цьому переконатися. В неділю 3 квітня на молитві "Ангел Господній" папа закликав католиків Європи до конкретної солідарності з українцями, попросив пожертвувати на потреби тих, хто постраждав від війни.
Тепер чекаємо на постсинодальний текст папи про сім'ю. В одних щодо цього тексту існують великі очікування, в інших побоювання, але варто пам'ятати, що ми живемо в Рік Божого Милосердя, і сам папа закликає нас мислити і діяти в цьому Дусі.
04.04.2016