Роздумуючи про інститут сім’ї, мені здається, що існують об’єктивні виклики, з якими стикається більшість родин в Україні: безробіття, низька заробітна платня, проблеми з житлом, некваліфіковане медичне обслуговування. Та існують і суб’єктивні труднощі, які і є найчастіше причинами розлучень.
Чому в час, коли суспільство стикається з такими глобальними проблемами, як міжнародний тероризм, війни з найближчими сусідами, проблема сім’ї залишається актуальною?
Потрібно відповісти на запитання, яка з усіх воєн, які точаться зараз, є найважливішою. Я впевнений, що це сім’я. Чому? Стефан Баскервіль, професор Гарвардського університету, одного разу заявив, що «по суті, будь-яка велика соціальна патологія пов’язана з проблемою безбатьківства». Насильство, кримінал, наркотики, алкоголь, підліткова вагітність: все це спричинено в більшій мірі проблемою відсутності або недостатнього впливу батька, аніж будь-яким іншим фактором. Чоловіки беруть участь у різних війнах, але, нажаль, більшість із них програють головну війну за власну сім’ю. Я можу навести приклад тероризму та бандитизму, що відбувається на Африканському континенті. Від пастора, що працює там, я чув жахливі історії про злочини, які робляться бандами, які складаються на 70% з підлітків віком 12-15 років. Чому ці хлопці беруть зброю, а потім дуже жорстоко й цинічно вбивають мирне населення? А тому, що більшість цих хлопчаків народилися у мам, які були або зґвалтовані, або заробляли, надаючи сексуальні послуги. В будь-якому разі, чоловіки, з якими відбувались статеві стосунки, не збирались ставати татами для цих дітей; поруч не було того, хто вчив би цих хлопців нормального почуття впевненості, вчив би понять чесності та гідності. Тому, коли раптом, в їх дванадцять-тринадцять років, на порозі їхнього дому з’являвся озброєний чоловік, ватажок банди, і казав: «Хлопці, я вірю в вас, я дам вам зброю, я зроблю з вас справжніх чоловіків та героїв», очі тих хлопчаків запалювались і вони ставали членами банди. Ось вам приклад, як катастрофа в сім’ї буквально постачає терористам тих, хто згодом віддаватиме життя за незрозумілі речі. Отже, якщо говорити про світ і апелювати до медичних категорій, я б сказав, що він – хворий, і дуже важливим є поставити правильний діагноз, і найскоріше призначити лікування… Щодо правильного лікування, хочеться згадати притчу про надзвичайно впливового чоловіка. Якщо хочете – з першої п’ятірки журналу «Forbes». Одного разу у нього народилася мрія – змінити світ на краще. Він сказав: «Дайте мені сім років і я зміню світ». Він доклав неймовірних зусиль, намагався організувати інших сильних світу цього, залучав благодійні фонди тощо, але сім років минуло і нічого... Світ не змінився. Тоді він сказав «Дайте мені сім місяців і я зміню свою країну». І знов, він був надзвичайно авторитетним, його слухались і намагались втілити всі його плани. Та сім місяців минули і знов нічого. Тоді він повернувся в своє місто і намагався змінити його за сім тижнів, але результат був той самий. І коли він повернувся додому, то побачив, що в його сім’ї теж не все гаразд. І він сказав, що сім’ю він точно змінить – за сім днів. І навіть це йому не вдалось. Тому що, бажаючи змінити щось, перш за все він намагався змінити когось навкруги. Тоді він пережив справжнє усвідомлення того, що єдиний, кого він може змінити – це він сам. І коли змінився він, почала змінюватися його сім’я, тоді – місто, а згодом і країна. Отже, коли відбуваються позитивні зміни у сім’ї, тільки тоді можливі зміни в країні, а тому головна війна – це війна за сім’ю, її здоров’я та міцність.
Якщо говорити про Україну, чи досліджували ви стан інституту сім’ї в країні? З якими викликами стикається саме наше суспільство?
Роздумуючи про інститут сім’ї, мені здається, що існують об’єктивні виклики, з якими стикається більшість родин в Україні: безробіття, низька заробітна платня, проблеми з житлом, некваліфіковане медичне обслуговування. Та існують і суб’єктивні труднощі, які і є найчастіше причинами розлучень. Ось якщо говорити про причини розлучень, то найчастіше це несумісність характерів подружжя, або сексуальна несумісність, подружня зрада, проживання з батьками, боротьба за домінування у сім’ї або тривале проживання окремо один від одного, проблеми з алкоголем та наркотиками. Це і є найболючіші та найсерйозніші виклики для української сім’ї.
Україна обрала в політичному, економічному та культурному плані проєвропейський вектор інтеграції. У контексті цієї інтеграції чи є те, що вплине негативно на стан української сім’ї? Чи є проблема одностатевого шлюбу актуальною для України, чи це щось настільки стороннє для пересічного українця, що ніколи не прийде в нашу державу?
У мене є три думки на цю тему. По-перше, необхідно визнати, що в нашій країні більшість дітей виховуються одностатевими парами: я маю на увазі мам і бабусь. Татусі вмивають руки і вважають головним завданням свого життя що завгодно, тільки не виховання дітей. Друге, якщо відверто –гомосексуалізм не є проблемою номер один для сім’ї в Україні. Я називав вам майже десяток деструктивних факторів та можу навести жахаючу статистику – близько 61% укладених шлюбів в Україні закінчуються розлученням. У нас безліч проблем, і ми не б’ємо на сполох так, як того вимагає ситуація. Подружня зрада нікого не дивує, алкогольна залежність вважається ледь не нормою, до недавнього часу ми займали одне з перших місць по підлітковому алкоголізму у світі, зараз ситуація трохи покращилась. Чому так все відбувається? Винна ЛГБТ спільнота? Звичайно, ні. І все ж мій третій коментар стосується цієї тенденції, яка захопила в першу чергу найзаможніші країни світу. Для мене це пояснюється справжньою війною, яка не є просто світоглядною щодо того, чим є сім’я. Що таке сім’я? Це союз між чоловіком і жінкою лише? Так вірять усі християни, так вірить переважна більшість представників інших конфесій. Це є духовна війна. Інститут сім’ї був першим інститутом, який з’явився на Землі. Задовго до появи держави і церкви. Саме він є головним місцем, де відбувається передача не тільки фізичного ДНК, а й духовних цінностей, так би мовити, передача ДНК морально-етичного. Ось чому крах сім’ї означає крах країни. Тому що крах сім’ї означає підвищення рівня аморальності, а аморальність дорого коштує навіть з економічної точки зору. Візьмемо для прикладу Україну, в якій вже чимало років демографічна криза. Що це означає? Молоді люди не хочуть народжувати дітей. З одного боку вони кажуть: «нам дуже важко фінансово», але будьмо чесні: не думаю, що нашим батькам, або дідусям та бабусям тридцять-сорок років тому було набагато легше. Сучасне покоління не бажає брати відповідальність та обожнює комфорт. І я скажу вам до чого це призводить: демографічна криза. Це означає, що українці старіють, а це в свою чергу означає, що через тридцять років у нас в країні не буде людей працездатного віку достатньо, щоб пенсіонери отримували пенсію. Чому Європа і Америка відкриті для трудової міграції? Тому, що в них ця проблема існує вже певний час. Особливо Європа. Там дуже поширені рухи типу «childfree» або «nokids, doubleincome». Тому зруйнована сім’я дорого коштує. І зовнішня загроза під назвою ЛГБТ, і лобіювання певними проєвропейськими політиками певних законів (так, наприклад, в новому Трудовому кодексі вперше з’явилося поняття «сексуальної орієнтації») – це тільки початок. І якщо вектор розвитку України не зміниться, а він навряд чи зміниться, оскільки українці хочуть жити на такому ж рівні матеріального забезпечення, європейська громада буде змушувати нас гармонізувати своє законодавство відповідно до їх норм, які, на жаль, стали зараз у розріз з біблійними принципами і вченням.
Враховуючи внутрішні та зовнішні загрози для сім’ї в Украйні і приймаючи те, що Україна – світська держава, чи може церква якось впливати на цю ситуацію? У чому тоді полягає її відповідальність?
Хороше запитання. Я хочу нагадати, що сім’я – це перший соціальний інститут, який був створений самим Богом, власноруч. Чому ж він переживає сьогодні банкрутство? Чому з кожним роком не стає краще? Декілька тижнів тому я був на молодіжній конференції, де були присутні дві сотні молодих людей. І я попросив підняти руки тих, хто хотіли б мати такий самий гармонійний шлюб, як у їхніх тата і мами. З присутніх підняли руки тільки п’ять молодих людей. Тож 195 молодих людей, тим, що руки не підняли, сказали приблизно наступне: «Ми не бачили прикладу міцної сім’ї у своїх тата і мами». Питання: які шанси у таких молодих людей самим збудувати здорову сім’ю? Я думаю, незначні. Де вони можуть навчитися, якщо не у власній сім’ї? Без сумніву, тут набуває надзвичайно важливого значення церква. Церква, яка якраз і залишається носієм біблійних цінностей та біблійного вчення про сім’ю. Церква, яка має стати освітнім центром для молоді, готуючи її до шлюбу. Церква може і має стати тренувальним центром для пар, які одружились. Тому що одруження – не гарант щасливого подружнього життя, адже щастя ні на кого не звалюється просто так. Церква має бути і лікувальним центром для тих, хто є з різних причин пораненим у шлюбі. Ми живемо у світській державі, у тому сенсі, що церква і держава йдуть пліч-о-пліч паралельно. Але, на мою думку, церква на сьогодні – це єдиний інститут, який має відповідь для людей на запитання «Як збудувати міцний шлюб?».
Кожного місяця в місті Ірпені рекламується сімейний клуб, що його організовує Ірпінська Біблійна Церква. Чи можете ви розповісти, що таке сімейний клуб і яка його головна ціль?
Почну здалеку. Свого часу в прокат вийшов один цікавий фільм «Після нашої ери». У фільмі події розгортаються через тисячу років після руйнівного катаклізму, який змусив людство залишити землю і рятувати свої життя поза її межами. Новою домівкою людства стала планета «Прайм». І ось один батько, генерал Сайфер, закінчив свою службу, повернувся в сім’ю і почав відбудовувати свої стосунки з сином Китаєм. Вони вирушили в подорож, але астероїдний дощ пошкодив їх корабель, і – іронія долі – вони були змушені зробити аварійну зупинку на Землі, на тій планеті, де колись жили люди. І ось, поки батько Сайфер приходив до тями після приземлення, син повинен був перетнути ворожий ландшафт, щоб запустити рятувальний маячок. Кожного вечора цей тринадцятирічний хлопець мав дістатись до острівця тепла, бо інакше на нього чекала смерть від переохолодження. Так ось. Прохолода у відносинах буває у кожної пари: проблеми з батьками, різні погляди на виховання дітей, матеріальні труднощі, дисгармонія в інтимному житті, конфлікти через побутові дрібнички. Так от, сімейний клуб – це місце, де можна зігрітись. Місце, де змучені і втомлені пари можуть пережити надихаючу і збудовуючу атмосферу. Місія нашого сімейного клубу «Разом назавжди» – допомагати парам будувати міцні взаємини, розвиватись, здобувати нові знання та навички у сфері сімейного життя. У нас є чотири мрії: ми прагнемо підтримувати родини, які шукають відновлення єдності, ми прагнемо об’єднувати сім’ї для проведення максимально цікавого, насиченого і корисного часу разом, ми мріємо створити в Україні рух сімейних клубів для спільного зміцнення родини і ми прагнемо надати закоханим молодим подружнім парам ідеї та навчальні матеріали для зростання у сім’ї.
Як проходить сімейний клуб в ІБЦ
Чи зустрічались ви з певними «міфами», якими керуються люди у сімейному житті? Чи могли б ви виділити головні з них?
Виділю три головних міфи. Міф перший, який поширений серед молодих людей, які переживають період романтичної закоханості. Міф звучить так: «якщо любити, то все складеться». Іншими словами, люди переконані, що глибина, щирість та палкість цих почуттів гарантує їм гармонійне подружнє життя. Але чекайте. Можна дуже, наприклад, любити медицину. Але від того, що ти лише любиш медицину, ти однозначно не станеш гарним медиком. Ключовий момент, коли твоя любов проявляється у тому, що ти навчаєшся. Ось чому це має бути відкриттям для багатьох молодих людей: головною причиною розлучень в Україні є непідготовленість молодих людей до шлюбу. Поліна, скільки років ви навчались у школі?
Десять років.
Десять років школи. Потім?
П’ять років університету.
Отже п'ятнадцять років навчання, щоб дістати який фах?
Міжнародного економіста.
Так, я собі уявляю, що ви перечитали сотні книг, написали десятки конспектів для того, щоб згодом ефективно самореалізуватися протягом восьми годин на добу, коли працюєте. Ще вісім годин ми спимо, а ще вісім – проводимо в колі найрідніших, а отже – сім’ї. І от я задаю питання: скільки ваші ровесники прочитали книг, написали конспектів на тему сім’ї?
Думаю, що більшість – жодного.
Так. От вам і пояснення, чому молоді люди, маючи магістерські ступені і дипломи, виявляються часом невігласами в тому, що ми називаємо шлюб. Ось чому, «якщо любити, то все складеться», це міф. Вчитись і ще раз вчитись. Другий міф: «Він/вона зробить мене щасливою/щасливим». Знаєте, що це означає? От уявіть. Живе такий нещасний двадцятидворічний Славко і от він закохався у дев’ятнадцятирічну Аллочку і впевнений, що коли вона прийде в його життя, то зробить його щасливим. І ця дівчина почувається нещасною, але надіється, що якщо в її життя прийде Славко, то він зробить її щасливою. А знаєте як стається? Два нещастя зібралися у надії, що разом стануть щасливими. Насправді, ти не можеш дати те, чого ти не маєш. Ось чому одружуватись, щоб стати щасливим, це міф, це неправильно. Щасливим треба бути до одруження, щоб одружившись дарувати це щастя коханій людині. У цьому найвищий задум любові.
І третій поширений міф: «Потрібно знайти підходящу людину». Кожен прагне знайти когось, хто ідеально підходив би. Чому я це називаю міфом? Тому що я вірю, що ми стаємо підходящими не до, а після шлюбу. Кого б ти не шукав, ти знайдеш неідеальну дівчину чи хлопця. А далі буде складний процес «притирання», пізнання одне одного, вміння чути, розуміти, прощати і просити прощення довжиною в життя. Ось коли ми починаємо ставати підходящими. А ще корисно замість того, щоб шукати підходящу людину, замислитись над тим, щоб самому стати підходящою людиною. Це означає виховати в собі певні чесноти, володіти певним стартовим капіталом, і я говорю в першу чергу не про матеріальні, а про моральні цінності. Це наша чесність, вміння керувати такими ресурсами, як час та гроші, це самодисципліна, це моральна чистота в плані сексуальності та порнографії, це наша незалежність від алкоголю та наркотиків. Ось вам приклад чеснот, які необхідно виховати в собі ще до шлюбу. Не стільки треба шукати підходящу людину, скільки намагатись самому стати підходящим.
Якби ви запрошували людей на сімейний клуб, кому б ви не радили його відвідати?
Я б перефразував на більш позитивний відтінок: скоріше, для кого наш сімейний клуб. Ми надзвичайно раді на сімейному клубі вітати тих людей, які інвестують свій дорогоцінний час у найважливіше, в сім’ю. Команда сімейного клубу «Разом назавжди» – це чудові подружні пари, які переживали різноманітні труднощі, деякі навіть були на межі розлучення. То ж команда сімейного клубу – це не ідеальні люди, але ми дещо зрозуміли. По-перше, це те що за свій шлюб необхідно боротися, щастя не звалюється з неба на лінивих та неготових до змін. Якщо ви ліниві і не хочете змінюватись, нам не по дорозі. По-друге, як казав Соломон, «мудрість з тими, хто радиться», тому ми намагаємось створити атмосферу відкритості для того, щоб вчитися одне в одного. Сімейний клуб існує для того, щоб раз на місяць подружні пари могли пришвартувати свій кораблик сім’ї у нашій тихій гавані і, відпочивши, надихнувшись, отримавши дорогоцінні знання, продовжити свій шлях у бурхливому океані Життя. То ж запрошуємо усіх, хто хоче пізнавати мудрість подружнього життя і прагне зробити свій шлюб чудовим!
Я дякую Станіславу за чудовий час і цікаву розмову.