18 серпня відбулась знаменна подія, на яку довгі 12 років чекали віряни Української Греко-Католицької Церкви, а саме освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового, яке приурочили до 1025-річчя Хрещення Київської Русі-України. На подію прибули близько 20 тисяч віруючих з більш ніж 10 країн світу, щоб засвідчити та відсвяткувати історичний момент.
18 серпня відбулась знаменна подія, на яку довгі 12 років чекали віряни Української Греко-Католицької Церкви, а саме освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового, яке приурочили до 1025-річчя Хрещення Київської Русі-України. На подію прибули близько 20 тисяч віруючих з більш ніж 10 країн світу, щоб засвідчити та відсвяткувати історичний момент.
Свято освячення триває три дні, з 17 до 19 серпня, але головна церемонія Архиєрейської Божественної Літургії відбувалась зранку, у неділю, 18 серпня. Виходячи з метро близько восьмої години ранку, вже можна було побачити групи прочан, які прямували до святині, тому помилитись дорогою було просто неможливо. Складалось враження, що малий район Києва на ці три дні перетворився на Львів – усюди святково вбрані прочани, в урочистих білих вишиванках, священнослужителі та монахи з монахинями, з усіх усюд лунала не така типова для столиці українська мова.
Погода теж відповідала урочистому настрою, забезпечивши сонячний літній день, але разом з тим створила певні незручності. На небі не було ні хмаринки, тому під час церемонії доводилось ховатись під парасолі, книжки, панами – що завгодно. Усім, хто потрубвав допомоги, медики-волонтери надавали свої послуги.
Над усім людом, який заполонив площу, майоріли різноманітні прапори, зокрема, вірян зі США, Греції та Словаччини. Окрім того, були помітні хоругви різних єпархій з Тернопільської та Львівської областей, Народного Руху, Молодіжної прощі з Калушу, Українського козацтва та парасолі "Подружніх зустрічей" тощо. Одразу ж після передзвону у собор під аплодисменти зайшов Патріарх Святослав, розпочавши Чин освячення Патріаршого собору. Площею пролунала молитва «Отче наш», яку промовляв кожен із присутніх, створюючи неймовірну акустику. Однак, не обійшлось і без звичних коментарів. «Нам сонце в голову не пече, зовсім інший стан зараз, вищий, світлий. Але киян, наприклад, тут взагалі не бачу», — роздумувала вголос прочанка.
Загалом Літургія відрізнялась виразністю промов та молитов, які міг почути та повторити кожен, не раз приєднуючись до красивого зібраного співу хору у соборі. Після початкових урочистостей священнослужителі провели обряд освячення жертовника, омиваючи його водою та вином, а також закладаючи часточки святих і блаженних у спеціальні отвори білого мармурового вівтаря: мощі апостолів Петра, Павла та Андрія Первозванного, Пап Климента Римського та Мартина (які загинули в Україні), священномученика Йосафата, мучеників ХХ століття блаж. єпп. Миколая Чарнецького та Йосафата Коциловського. Чомусь після завершення цієї церемонії охорона вирішила пропустити прочан до входу в храм, який був і так заповнений священиками та гостями, через що утворилась тиснява, тому що багато людей буквально побігли до входу. Всі, хто встиг першим, пройшли у саме приміщення, інші ж окупували сходи, охорона не могла змусити їх спуститись донизу.
Божественна Літургія разом з освяченням та вітаннями тривала більше чотирьох годин, не всі могли перебувати весь цей час на ногах, тому площею постійно снували туди-сюди віряни у пошуках затінку чи місця для сидіння. Жителька Тернопільщини благодушно пропонувала всім охочим парасолю, аби хоч якось захистити голову від палкого сонця. Під час Богослужіння за керівництва єпископа-помічника Київського Йосифа (Міляна) провели церемонію очищення, коли усі присутні спершу обернулись до заходу сонця, зрікаючись усього диявольського, а потім повернулись до сходу світила, аби відновити свої обітниці перед Богом.
Під час проповіді Патріарх Святослав звернувся до всіх присутніх, нагадуючи, що відтепер усі віруючі мають новий собор, який є собором кожного з них, рідним, батьківським домом.
«Ми відзначаємо річницю Хрещення, це чергове нагадування, що ми є божественним народом, спадкоємцями заповіту, укладеного з Богом. Київ став духовним центром нашої Церкви та християнства. Ми святкуємо відродження собору після жорстоких знущань у славу Воскресіння Господнього. Це нагадування про єдність, що дає нам живе свідчення Євангелія. Ми відновлюємо особисту присягу, у цей ювілей ми хочемо відновити нашу віру в Бога і відновити наш з Ним союз. Цей собор – знак непорушної присутності поміж нами Христа. Храм закликає до духовної пожертви, всі ми радіємо з вінчання праці рук людських, у декого я бачу сльози на очах. Наше джерело радості – то зустріч з живим Христом», — проголосив Блаженніший.
Долучитись до історичної події приїхали представники духовенства з багатьох країн, зокрема з Північної та Південної Америки, з Європи, Австралії, Росії, Казахстану та Білорусі. Окремо під час Служби були згадані священнослужителі, які прибули з Італії, Угорщини, Німеччини, Чехії, Словаччини, Боснії та Герцеговини, Канади, Нью-Йорка, Сербії та Чорногорії, а також з Росії. Найтриваліші овації пролунали на адресу Патріарха-емерита Любомира (Гузара). Важливим моментом стало те, що на освячення прибув Папський легат кардинал Аюдріс Юзас Бачкіс, архиєпископ-емерит Вільнюса, що стало знаковою подією у світлі певних політичних сподівань щодо майбутнього саміту у Литві в листопаді цього року. Кардинал зазначив, що радий бути присутнім на урочистому заході та відчуває всезагальну близькість, яка панує у соборі та довкола нього, наповнюючи усе любов’ю.
«Собор буде не лише першопрестольним місцем молитви, бо він є Божим домом, батьківським домом, вашим домом. Ми відчуваємо Пасхальну радість, яка є передвісником вічності для кожного з нас. Слава Ісусу Христу! Слава Україні!» — завершив свою промову Патріарх Святослав.
Архиєрейська Божественна Літургія добігала свого кінця, коли на вулицю почали виходити священики з чашами для причастя, яких супроводжували помічники, прикриваючи їх від сонця біло-блакитними парасолями. Прочани проявили нетерпіння, проштовхуючись до перших отців, аби пошвидше, першими причаститись. Однак священики мужньо витримали ці невтримні бажання людей та почергово причастили усіх бажаючих. Під кінець охорона змусила очистити сходи біля собору, подякувавши за розуміння, куди одразу ж зійшли представники вищого духовенства разом з Патріархом для спільного фото. При цьому двоє молодих людей з Трускавця закликали усіх виголошувати «Наш Патріарх», що віряни і робили протягом усього часу, поки владика Святослав перебував поруч із ними.
По завершенню церемонії служителі покрокували до Дніпра, аби освятити воду. «Нам воду освятять та зможемо у Дніпрі скупатись. Всі зможуть, хоча тут такого багато люду ще з шостої ранку 17-го», — прокоментувала представниця Тернопільської області.
Освячення було завершене, воно зайняло своє визначне місце на сторінках історії Церкви. Кожен бажаючий зміг долучитись до нього, а після поспілкуватись чи просто познайомитись зі священиками, отримати благословення. Не відмовили вони і нам, поділившись своїми враженнями.
«Вчора освячення почав владика Любомир (Гузар), сьогодні його продовжив Блаженніший Святослав. Я зараз переживаю величезну любов, радість за свою церкву, яку винищували, вимучували, переслідували, але вона знову відновилась. Освячення – то мов вінчання, коли двоє сердець пов’язуються навіки, коли кожен в’яже свою любов зі святістю, з Богом через святиню. Собор – це наш дім, до якого ми можемо звернутись», - розповів отець Тарас з села Павлів Львівської області.
Після Літургії прочани почали масово фотографуватись, аби вкласти у пам’ять історичний момент та потім показати своїм рідним, які не змогли прибути до столиці. Але поодинокі віруючі не могли стримати сліз радості, оскільки сама атмосфера була надзвичайною. Так, прочанки Стефа та Люба зі Львова поділились своїми переживаннями. «У серці надзвичайна радість, я просто не можу передати це словами, мені їх бракує. Ми тут всі єдині, це чується, ніби ми вже на небесах, а не на землі. Погляньте – тут всі рідні, всі єдині», — захоплено додали вони, витираючи сльози з обличчя.
Поділились своїми думками і священики з Івано-Франківська та Львівської області. Вони зазначили, що собор нагадує про обов’язок вірити та молитись, він об’єднує вірян. Окрім того, вони розказали, що за день до того, 17 серпня, відбувся З’їзд матерів у молитві, у якому взяли участь біля 1500 жінок, які молились за майбутнє покоління, приїхавши з різних регіонів України.
«Недарма Патріарх згадав історію про те, як Ісус нагодував п’ять тисяч вірян п’ятьма хлібинами – так і собор сьогодні виконує ту саму роль. Ти зробиш щось одне – а це потім помножиться у тисячу разів, так помолишся єдиний раз – і помножиться молитва, як і благодіяння. Це розуміють всі, окрім хіба що влади, яка йде до розвалу, тому що її представники просто не розуміють основних істин, але і цьому прийде час», — підкреслив отець Богумир.
Отець Мирослав з Львівської області додав, що кожен відчуває надзвичайну легкість, єдність, величезну радість від того, що тепер у Церкви є новий дім.
Собор вже лишався позаду, віряни пішли купатись в освяченому Дніпрі, аби потім відвідати святковий концерт та долучитись до святкування у Палаці Україна. Урочистості будуть продовжуватись і у понеділок, 19 серпня. А величний Патріарший собор і надалі височіє за спинами прочан, запрошуючи кожного відвідати нову святиню у древній столиці.
***
Наразі у Києві налічується 5 діючих церков УГКЦ та три каплиці. Рішення про побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на лівому березі Дніпра Синод єпископів УГКЦ прийняв 2002 року. Проект Собору розробив у традиціях сучасного церковного зодчества архітектор Микола Левчук.
Разом із адміністративною будівлею собор утворює Патріарший центр УГКЦ площею 1,72 гектари. Будівництво комплексу розпочалося 9 вересня 2002 року. 27 жовтня того ж року відбулося освячення наріжного каменя за участю тодішнього Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара). Богослужіння відтоді проводилися в тимчасовій молитовній каплиці. У жовтні 2004 року освячено та встановлено на бані п’ять хрестів. В освяченні взяли участь єпископи УГКЦ чотирьох континентів світу.
21 серпня 2005 року на площі біля храму за участю кількох тисяч вірних відбулися урочистості з нагоди перенесення осідку Глави Церкви зі Львова до Києва.
19 січня 2006 року в підвальній частині храму було відправлено першу Літургію.
27 березня 2011 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового відбулася інтронізація новообраного Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука).
Висота храму – 50 метрів, він уміщує 1,5 тисячі осіб.
світлини та відео авторки