Єрархія УПЦ КП попереджає священиків цієї Церкви, що відречення від сану, прийнятого в Київському Патріархаті, та прийняття нового «канонічного рукоположення» «є відреченням від Самого Христа».
Послання складається з трьох розділів: І. Пастир і світ; ІІ. Проповідь і навчання; ІІІ. Богослужіння.
Єрархія УПЦ КП попереджає священиків цієї Церкви, що відречення від сану, прийнятого в Київському Патріархаті, та прийняття нового «канонічного рукоположення» «є відреченням від Самого Христа».
У посланні наголошується, що священики постійно знаходяться на передньому краї безперервної боротьби за власне спасіння та за спасіння довіреної йому пастви. Вони повинні «шукати найперше Царства Божого і правди його, а не грошей чи матеріальних благ». Пастирям, як сказано у Посланні, належить подавати приклад побожності не тільки у проповідях, але й всім своїм життям.
За переконанням владик УПЦ КП, проповідь стає більш плідною, коли вона походить від живої віри, від свідомого розуміння та переконаності самого пастиря в тому, чого він навчає народ.
Сучасний пастир, як сказаноу зверненні до священиків, повинен використовувати для проповіді та настанов всі можливі й доступні форми і методи, а саме:
- дбати про організацію при парафії та належний рівень діяльності недільної школи (катехитичних курсів) для дітей і дорослих;
- сприяти викладанню у місцевих загальноосвітніх школах курсу «Основи християнської етики»;
- налагоджувати співпрацю із засобами масової інформації, завдяки яким є можливість доносити істини віри, розповідати про життя Церкви ширшій, ніж окрема парафія, аудиторії;
Покликання священника, наголошують єрархи, бути служителем Христовим та будівничим тайн Божих, тому ревне звершення всього уставного кола богослужінь – найперший із обов’язків пастиря.
У посланні велика увага відведена темі молитви: «Молитви та інші богослужбові тексти не повинні просто «вичитуватися», тобто прочитуватися або вимовлятися вголос механічно і бездумно, адже молитва є розмова, спілкування з Самим Богом і тому потребує належного духовного настрою, благоговіння, зосередженості на змісті молитви… Загалом пастирю потрібно пам’ятати святоотецькі слова: «Закон віри визначається законом молитви». Формальна, суха, неуважна молитва, довільне ставлення до молитовних приписів Православної Церкви, суттєве скорочення або й повна відсутність приватної (келійної) молитви – все це є ознакою маловір’я».
Єрархи УПЦ КП акцентують також на тому, що обов’язок пастиря – турбуватися про належне облаштування дому Божого. Разом з тим, вони застерігають від спокуси за матеріальною стороною храмобудівництва занедбати найголовніше – духовне життя.