Свята великомучениця Анастасія, родом римлянка, постраждала за Христа в гоніння при Діоклетіані. Батько її був язичником, мати – таємною християнкою. Учителем святої Анастасії в юності був благочестивий і освічений християнин Хрисогон. Після смерті дружини батько видав святу Анастасію за язичника Помплія, але під приводом вигаданої хвороби вона зберегла дівоцтво.
Переодягнувшись жебрачкою, у супроводі лише однієї служниці вона відвідувала в'язниці: годувала, лікувала, а часто і викуповувала в'язнів, що страждали за віру в Христа. Коли служниця розповіла про все Помплію, він піддав дружину катуванням і замкнув її будинку. Тоді свята Анастасія стала таємно листуватися з Хрисогоном, який закликав святу озброїтися терпінням, приліпитися всієї думкою до Хреста Христового, готуючи себе до служіння Господу, і передбачив швидку загибель Помплія в морі. Через деякий час, відправляючись з посольством до Персії, Помплій дійсно потонув. Після смерті чоловіка свята Анастасія стала щедро роздавати своє майно бідним і стражденним.
Діоклетіану донесли, що християни, якими наповнені темниці Риму, стійко переносять муки. Тоді він наказав в одну ніч умертвити всіх їх, а Хрисогона прислати до нього в Аквілею. Свята Анастасія слідувала за своїм учителем.
Імператор особисто допитував Хрисогона, але не зумівши схилити його до зречення, звелів відрубати йому голову і кинути в море. Тіло і усічена голова святого мученика були винесені хвилями на берег. Їх знайшов пресвітер Зоїл і, поклавши до ковчегу, приховав у себе вдома. Тоді святий Хрисогон з'явився Зоїлу і відкрив йому, що наближається мучеництво Агапії, Хіоніі та Ірини - юних християнок, що жили неподалік, і наказав направити до них святу Анастасію. Самому Зоїлу Хрисогон передбачив швидку мирну кончину. Також у видінні Хрисогон вказав святій Анастасії шлях до Зоїла. Прийшовши до пресвітера, вона помолилася біля мощей святого Хрисогона, а потім духовно укріпила трьох дів перед тортурами. Коли мучениці віддали душі Господу, вона сама поховала їх.
Виконавши заповідане учителем, свята почала мандрувати. Оволодівши на той час лікарським мистецтвом, вона всюди ревно служила в'язням. За своїми діяннями свята Анастасія здобула ім'я Узорішительниці, оскільки своїми трудами звільняла від довготривалих страждань багатьох сповідників Імені Христового.
Одного разу вона познайомилася з благочестивою молодою вдовою Феодотією і знайшла в ній вірну помічницю. Незабаром обидві зазнали гоніння. Святу Анастасію схопили, коли вона перебувала в Іллірії. Після того, як за наказом Діоклетіана протягом однієї ночі були знищені всі в'язні-християни, свята Анастасія прийшла в одну з темниць і, не знайшовши там нікого, почала голосно ридати. Тюремники зрозуміли, що вона християнка, і відвели її до правителя області, який намагався схилити святу до зречення від Христа, загрожуючи муками, а потім передав її в руки Капітолійського жерця Ульпіана. Той запропонував святій Анастасії вибір між розкішшю, багатством і тяжкими стражданнями, поклавши перед нею з одного боку золото, дорогоцінні камені та одяг, а з іншого – страшні знаряддя тортур. Свята Анастасія відкинула багатство і вибрала знаряддя тортур. Вражений красою Анастасії, жрець вирішив осквернити її чистоту, однак при першому прагненні доторкнутися до неї раптово осліп. Збожеволівши від болю, кинувся він бігти до язичницького храму, але по дорозі впав і помер. Свята Анастасія вийшла на волю і разом з Феодотією знову віддалася служінню стражденним християнам. Незабаром свята Феодотія і три її сини прийняли мученицьку смерть. Після довгих катувань їх усіх кинули в розжарену піч.
Свята Анастасія була схоплена вдруге і засуджена до голодної смерті. Вона провела у в'язниці без їжі 60 днів. Побачивши, що голод не заподіяв святій Анастасії ніякої шкоди, суддя наказав утопити її разом з засудженими злочинцями. Серед цих людей був і переслідуваний за християнську віру Евтіхіан.
Коли корабель вийшов у відкрите море, воїни просвердлили в ньому отвори, а самі пересіли в човен. В'язням явилась свята Феодотія і повела корабель до берега. Вийшовши на сушу, дивом врятовані 120 чоловік увірували в Христа і були хрещені святою Анастасією та Евтіхіаном. Незабаром всі вони були схоплені і віддані на мученицьку смерть. Святу Анастасію хрестоподібно розтягнули між чотирма стовпами над розведеним багаттям. Її тіло, не ушкоджене вогнем, одна благочестива жінка Аполлінарія поховала в саду. У V столітті мощі святої Анастасії були перенесені до Константинополя, де в ім'я її був побудований храм. Пізніше голову і правицю великомучениці перенесли до створеного неподалік від Святої Гори Афон монастиря святої Анастасії Узорішительниці.