21 вересня православні та греко-католики в Україні, а також в деяких інших країнах, святкують Різдво Пресвятої Богородиці. Римо-Католицька, Вірменська та більшість Православних Церков світу дотримуються Григоріанського або Неоюліанського календаря.
Празник Різдва Богородиці у Східній традиції належить до дванадесятих нерухомих свят.
Це дуже старовинне Богородичне свято, хоча не можна точно означити часу, коли його почали святкувати. Про нього згадують св. Іван Золотоуст, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин і св. 330), св. Роман Сладкопівець. Перша згадка дійшла з IV cт. Палестинське передання свідчить, що св. Олена, мати імператора Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V ст. св. Прокл, патріарх Константинопольський (439-446) також згадує цей празник. На Заході перша згадка також датується V ст. і знаходиться у сакраментарії папи Геласія (492-496), проте відзначати його тут почали значно пізніше. У тому ж V cт. Анатолій, єпископ Константинопольський, створив на день Різдва Пресвятої Богородиці стихири, що співаються до сьогодні.
Про саму подію свята — народження Богородиці Євангеліє не розповідає. Заголом воно подає мало відомостей про Богородицю: нічого не сказано про Її народження, молоді літа чи Успіння, Євангеліє навіть не подає імен Її батьків. Усю цю інформацію черпають лише з традиції Церкви та апокрифів.
Головне джерело знань про життя Богородиці — це протоєвангеліє Якова, яке написане близько 170-180 років. Ця книга стала підґрунтям для таких свят, як Зачаття св. Анни, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята на честь Якима й Анни. Саме з цієї протоєвангелії довідуємося про народження Пречистої Діви Марії від бездітних Якима та Анни, які були нащадками родів Давида та Аарона.
Офіційне затвердження свята Різдва Пресвятої Богородиці у Візантійській Церкві, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, приписують кесарю Маврикієві (582-602). Тільки згодом зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку у VII ст. до Риму, а потім поширився на всю латинську Церкву. Дату 8-го вересня обрали тому, що саме в цей день виповнювалося 9 місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні св. Анни, а також тому, що саме цього дня мало бути посвячення храму в Її честь у Єрусалимі.
Загалом, церковна традиція, зазвичай, не згадує дня народження святих, говорить тільки про день їхньої смерті, як початку небесного життя. Проте є два винятки – це Марія та Іван Хреститель. Таке рішення обґрунтоване тим, що саме ці дві людини займають особливе значення у плані спасіння, у ділі приготування дороги для земного приходу Божого Сина. Тому їх народження є подією всесвітнього масштабу.
Народження Марії стало знаком прощення первородного гріха, запорукою звільнення, що знову відкрило перед людиною двері до вічного життя.
Про піснеспіви празника читайте у спеціальному матеріалі РІСУ.