Щорічний піст перед святом апостолів Петра і Павла (12 липня), що його в народі ще називають Петрівкою.
Він не є таким строгим як Великий піст, але за традицією Київської Церкви в будні дні є заборона на м’ясні та молочні страви.
Святий Іван Золотоустий свідчив, що „Апостоли майже завжди постили”. Молитвою і постом вони готувалися до зішестя Святого Духа, до проповіді Євангелія. Тому і Церква закликає вірних молитвою і постом наслідувати апостолів і таким чином готуватися до їх свята.
Піст святих апостолів сягає перших віків християнської віри. З IV століття про нього є свідчення святого Атанасія Великого і святого Амвросія Медіолянського, а з V ст. — святого Лева Великого і Теодорета Кирського. Найдавніше свідчення про Петрівку дає святий Атанасій Великий († 373).
Згідно зі свідченнями IV сторіччя, в Олександрії, Єрусалимі й Антіохії піст Апостолів був пов'язаний з П'ятидесятницею, а не з празником святих апостолів Петра й Павла. У перші століття після П'ятидесятниці був, зазвичай, один тиждень радості, тобто загальниця, а потім — один тиждень посту.
Піст Петрівка, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, а через звичай. З тієї причини тривалий час не було одностайності ані щодо його дотримання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, інші — 6, ще інші — 4, або ж тільки 1 день.
Піст святих апостолів у Східній Церкві триває від неділі Всіх святих до 29 червня (12 липня — за новим стилем) — празника святих апостолів Петра і Павла. Тривалість Петрівки може бути різною, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Найдовше Петрівка може тривати шість тижнів, а найменше — 8 днів.