У календарі візантійської літургійної традиції 22 листопада позначене як день пам’яті святого апостола Филимона і тих, що з ним. Хто ці люди, нам детальніше розповідає новозавітне послання апостола Павла до Филимона, свідчення Отців Церкви та богослужбові тексти цього дня.
Своє послання апостол Павло пише з ув’язнення (в Римі або в Ефесі). Він вітає Филимона разом із «сестрою любою Апфією та Архипом, нашим товаришем боротьби, і його домашньою церквою» (пор. Флм. 1, 2). За своїм характером лист нагадує послання батька до сина з певними елементами звернення до спільноти, яка збиралася в домі Филимона у Колосах. Імовірно, апостол Павло був її засновником та духовним наставником для Филимона, Апфії та Архипа. «Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен» (Флм. 1, 19), — звертається автор листа до Филимона як до того, кого він навернув у християнство, з проханням прийняти як брата Онисима.
Онисим був рабом Филимона і втік від нього. Зустрівшись з Павлом, він прийняв християнство, і через те апостол народів пише про нього до Филимона: «Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима, що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний. Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце» (Флм. 1, 10-12). Через Онисима він передає Филимонові листа та послання до усієї спільноти в Колосах (Кол. 4, 9).
«Світила світозорі показує Божественний град Колоський: священного Архипа, Филимона же і Апфію являючи, і Онисима славного, котрі просвічують світу краї», — так оспівує апостолів канон Утрені 22 листопада. Збираючи у домі Филимона християн на молитву, вони утворили домашню церкву, про яку пише апостол Павло.
Св. Йоан Золотоустий стверджує, що Апфія була дружиною Филимона. Про Архипа св. Амвросій пише як про єпископа у Колосах. А Онисим, отримавши волю після прибуття з листом від Павла, міг стати єпископом у Ефесі. Принаймні з таким іменем згадує очільника церкви цього міста св. Ігнатій Богоносець.
Про Филимона існує передання як про єпископа у Колосах. Але згідно з іншими переказами та літургійними текстами цього дня він згодом покинув рідне місто. «Віддалившись від вітчизни, дивним твоїм словом віддалених від Бога уловив ти і Сіону жителями, єрарше Филимоне, показав» (пісня 6 канону Утрені свята).
Далі літургійна традиція каже про Филимона як про єпископа Газького: «Спершу благ твоїх прилучився Газький град, якого явився ти намісником та єрархом спасительним і як священнопроповідник, Филимоне, взивати повелів: благословенний Бог отців наших» (пісня 7 канону Утрені свята).
Життя святих розповідає про їхню мученицьку смерть. Згідно з одними джерелами, що Филимона, Архипа й Апфію язичники схопили під час богослужіння в Колосах. Архипа кололи ножами, Апфію каменували, а Филимона віддали на побиття. Інші стверджують, що Филимон загинув мученицькою смертю у Газі, а його тіло перенесли в Колоси.
У всякому разі стихира Вечірні святому розповідає про його почитання вірними обох міст: «Град Газький тебе вшановує, світло пізнання через тебе, блаженний, узрівши; колосяни ж, маючи, як багатство, божественне твоє тіло, здобувають лікування і зрошуючу благодать завжди. Тим-то ми, що звершуємо пам’ять твою, рятуємось від бід, Филимоне славний, молитвами твоїми».
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##