4 грудня — день пам’яті преподобного Йоана Дамаскина, Отця Церкви. Для Східної Церкви він важливий передусім тим, що зібрав і систематизував вчення Вселенських Соборів та окремих богословів попередніх століть, а також залишив по собі самобутню творчу спадщину з гомілій, трактатів та літургійних текстів.
Як і для багатьох інших святих давнини, життя і почитання Йоана Дамаскина, через брак достовірних даних, обросли легендами та здогадками. Самі святі, будучи зосереджені на Богові, не надто приділяли увагу власним персонам, а якщо це робили інші, то внаслідок бурхливих суспільних потрясінь біографічні дані втрачалися. “Найживучішими” виявилися якраз житійні та літургійні тексти, присвячені пам’яті таких святих. Тож зіставляючи їх між собою та з деякими згадками хроністів, можна відтворити певну картину.
Залишивши осторонь розбіжності в точному датуванні років життя Йоана Дамаскина, ми можемо сказати, що народився він у другій половині VII ст. в Дамаску. На той час Сирією правила династія Омейядів. Дід і батько його були урядовцями при дворі халіфа, хоча й сповідували християнство. Синаксар 4 грудня розповідає, що батько Сарджун, будучи заможним, викуповував з неволі християн. Він взяв також на виховання сироту Косму, котрий ріс разом з Йоаном та пізніше став Маюмським єпископом і творцем літургійних текстів.
Здобувши хорошу освіту (попри різні дані про неї джерела сходяться на поетиці та риториці), Йоан, арабське ім’я якого було Мансур ібн Сарджун, зайняв посаду в податковій адміністрації Омейядів і певний час виконував цю службу. Через те VII Вселенський Собор згодом порівнюватиме його з апостолом Матвієм.
Через певний час Мансур покинув двір халіфа і подався до Палестини, де вступив в один з монастирів, прийнявши чернече ім’я Йоан. Життя святого розповідає, що це була Лавра св. Сави, але ці дані є доволі пізніми (ХІІ ст.) і не мають вагомих підтверджень в інших джерелах.
Монах з Дамаску мав тісні зв’язки з Патріархом Єрусалимським Йоаном V. Через його високу освіченість та ґрунтовне знання східних Отців Патріарх доручив Йоанові написання систематичних богословських творів та викладання їхнього змісту в одній із шкіл. Згодом, його самого визнали Отцем Церкви.
Йоан став священиком при храмі Воскресіння в Єрусалимі, швидше всього перед початком іконоборчого руху (726 р.). Хроніка Теофана (поч. ІХ ст.) говорить про нього як “пресвітера, монаха, чудового вчителя”, “Золотоустого” проповідника, що “далеко просіяв своїм життям і промовами”.
Крім гомілій, які він виголошував як священик, Йоан написав також богословські трактати, зокрема, “Точний виклад православної віри” (увібрав у себе синтез думки перших семи століть християнства), “Три слова на захист іконопочитання” (стали вирішальним аргументом проти іконоборців), та значну літургійну спадщину. Унікальними є ямбічні канони Йоана Дамаскина, які оспівують найбільші свята літургійного року. Його вважають автором служб Октоїха, стихир чину похорону (так звані “стихири Йоана Монаха”).
Різні джерела також дозволяють стверджувати, що Йоан Дамаскин прожив довге земне життя. Помер близько 750 року. 4 грудня як день пам’яті преподобного фігурує вже через два століття по тому у палестинському календарі між 973 і 986 роками. Імовірно, що це — день його переставлення до вічності.
Оскільки більшість життя Йоана Дамаскина пов’язана з Палестиною, то й почитання його особливо розвинулось на цих землях. Воно є доволі пізнім і значно віддаленим у часі від років життя святого. Як уже зазначалося, культ Йоана Дамаскина як монаха Лаври св. Сави походить з ХІІ ст. Відомою стає келія цієї обителі, в якій буцімто подвизався, писав та редагував свої твори святий. Мощі Йоана Дамаскина розміщуються у різних святинях Сходу, хоч дані про їхнє перенесення ніде не зафіксовані.
Збереглося кілька повних служб на честь преподобного, найдавніша з яких сягає ІХ ст. Йоан Дамаскин у них оспівується здебільшого як майстер володіння поетичним словом (“Давида солодкоспівця духовна арфа”, “найсвітліша зоря, що сяйвом Тройці просвічує зір”, “смолоскип світлоносний”, “орган премилозвучний”, “сурма доброгласна”), поборювач єресей, подвижник, котрий через аскезу та науку зумів проникнути в тайну Пресвятої Тройці і, просвітлений Святим Духом, відкрити її Церкві через богословські трактати та літургійну піснетворчість.
Про Йоана Дамаскина дізнатися більше:
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##