У період підготовки до Різдва, 16 грудня, Східна Церква вшановує ще одного старозавітного пророка – Аггея, книга якого серед канону Святого Письма готує людство до приходу на землю Ісуса Христа.
На основі детальних датувань та посилань на історичні події (роки правління перського царя Дарія), які періодично з’являються у тексті цієї книги, можна точно встановити, коли «надійшло через пророка Аггея слово Господнє» (пор. Аг. 1, 3). Тому, «Міжнародний біблійний коментар», припускаючи можливість похибки в кілька місяців, датує період пророкування Аггея з 29 серпня до 18 грудня 520 року до Христа (можливо, з верхньою його межею пов’язаний і день встановлення свята, що для давніх святих зазвичай визначити важко).
Ця доба в історії вибраного народу називається періодом реставрації. Після едикту перського царя Кира (538 р. до Христа) частина депортованих до Вавилону юдеїв повернулася до Єрусалиму. Тут, на історичній батьківщині, їх очолили намісник Зоровавел та первосвященик Ісус, син Йоцадака. Наштовхуючись на опір самарян, юдеї зі знеохотою бралися до відбудови Єрусалимського храму, і цей процес відбувався дуже мляво. «Але пророки, Аггей і Захарія, син Іддо, пророкували юдеям, що були в Юдеї та в Єрусалимі, іменем Бога Ізраїля, що був над ними. Тоді Зоровавел, син Шеалтіела, та Ісус, син Йоцадака, встали й заходилися (далі) будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними були пророки Божі та їм допомагали» (Езр. 5, 1-2).
Це, загалом, усі відомості про життя пророка Аггея, які черпаємо зі Святого Письма. З високою вірогідністю можна погодитися із Синаксаром щодо його приналежності до священиків та поховання у спеціально відведеному для них місці. Адже у Аг. 2, 10-14 пророк на рівних веде диспут зі священиками про ритуальну чистоту й нечистоту.
Послання його книги повністю зосереджене на храмі. Бог через пророка докоряє своєму народові за стан святині: «То це вам сидіти час у ваших вигідних домах, тоді як дім цей лежить у руїнах?» (Аг. 1, 4). Із занедбанням відбудови Єрусалимського храму Аггей пов’язує посуху, неврожай, брак харчів, які спіткали юдеїв після повернення з вавилонської неволі.
Пророк закликає і народ, і його очільників негайно відбудовувати храм, підбадьорюючи їх: «Я бо з вами, — слово Господа сил» (Аг. 2, 4) та обіцяючи: «Слава цього останнього дому буде більша, ніж першого, каже Господь сил, і я цьому місцю дам мир» (Аг. 2, 9). В результаті «збудив Господь дух Зоровавела, сина Шалтієла, правителя Юдеї, та дух Ісуса, сина Йоцадака, первосвященика, і дух усього останку народу, й вони пішли й узялися до роботи в домі Господа сил, Бога свого» (Аг. 1, 14).
Тема храму продовжує займати чільну позицію у святоотцівській та літургійній інтерпретації книги пророка Аггея. В залежності від традиції своєї богословської школи Отці Церкви зосереджували свою увагу то на історичному й буквальному розумінні Єрусалимського храму (Антіохійська школа), то на типологічному як прообразі приходу Ісуса Христа (Олександрійська школа).
Так само різноманітне розуміння образу храму простежується на богослужіннях 16 грудня. Вечірня пам’яті пророка Аггея розпочинає його святкування зі стихири з буквальним змістом про відбудову Єрусалимського храму у VI ст. до Христа: «бездушний Храм, що в древності впав, ти знову воздвиг Царюючому над вселенною, всечесний, тому молитвами твоїми благай подати всім велику милість».
Натомість на каноні Утрені 16 грудня додаються ще інші розуміння храму – алегоричні. У четвертій його пісні молимося тропар, органічно вписаний у контекст підготовки до Різдва, який під храмом розуміє воплочення Спасителя: «Ти показав одухотворений дім, який прийняв від Діви, Христе, твоєму пророку, і ми з ним взиваємо: «Слава силі твоїй, Господи». А третя пісня вказує на мету цих подій – зробити живим храмом Бога кожну людину: «З демонського лютого полону силою Божественною нас визволивши, храмами твоїми чесними, Спасе, покажи тих, що взивають: «Свят єси, що спасаєш душі наші».
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##