Щорічно 24 травня у багатьох слов’янських країнах (Білорусі, Болгарії, Македонії, Росії, Сербії, Чорногорії, Україні та в інших) урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.
Святі рівноапостольні брати Кирило і Мефодій, православні ченці, в ІX столітті (орієнтовно — 862 рік) створили слов’янську абетку — на основі грецької мови, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця». Окрім неї, також була створена ще одна слов’янська абетка — глаголиця.
Одночасно вони почали перекладати з грецької на слов’янську Євангеліє і Псалтир. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов’янську літературну мову і книжкову справу. В середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося Слово Боже.
Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їхніх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов’янських літератур.
Святкування пам’яті святих братів ще за старих часів мало місце в усіх слов’янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття разом із відродженням слов’янських народностей відновилася і пам’ять про слов’янських первоучителів.