Сьогодні Східна і Західна Церкви вшановують преподобного Ніла, засновника грецького монастиря в центрі Італії

Південь Італії, зокрема Калабрію, звідки походив преподобний Ніл (у хрещенні — Ніколо), віддавна населяли греки, і ці території тривалий час належали Візантійській імперії. Тому й зберігся тут обряд з Константинополя і завдяки таким постатям, як Ніл, поширився й на інші частини Італії. Сьогодні в цьому обряді служить Італо-Албанська Католицька Церква, до якої належить Ґроттаферратський монастир.

Ніколо походив зі знатної грецької родини. Протягом перших тридцяти років провадив життя у світі, хоча й відзначався любов’ю до молитви, часто читав Святе Письмо та Отців Церкви. Деякі джерела стверджують також, що він був одружений, мав доньку, однак вони померли, а сам Ніколо важко захворів, і це стало поштовхом до початку монашого життя.

Він вирушив в долину Меркуріон, де провадили самітницьке життя знані пустельники, і став переймати від них досвід аскетичного життя. Одним із його наставників був св. Фантин Солунський. Ніколо прийняв монаше ім’я Ніл і перебував під наставництвом св. Фантина з 940 до 943 р. Після цього усамітнився поблизу печери св. архистратига Михаїла. Але цілковито це Нілові не вдалося, бо його праведне життя притягувало людей. Навколо нього згуртувалося чимало учнів.

953 р. ці землі захопили сарацини, і преподобному Нілу разом з учнями довелося покинути пустелю. Вони заснували монастир свв. мучеників Адріана і Наталії поблизу Сан-Деметріо-Короне, де пробули до 978 р., поки арабські завоювання знову не змусили їх переміщатися на північ.

Ніл та його учні здобули прихисток в бенедиктинському монастирі Валлелуче поблизу Монте-Кассіно. Їм вдавалося добре знаходити порозуміння з латинськими монахами та зберігати власну ідентичність. Бенедиктинці навіть дозволяли Нілові та його послідовникам служити Літургію у візантійському обряді. Ніл зі свого боку уклав службу св. Бенедикта Нурсійського, щоб вшанувати засновника ордену, який його прихистив.

994 р. Ніл усамітнюється в пустелі поблизу Гаети (сьогодні в цьому місті є посвячена на його честь церква). Адже на той момент стрімко ширилася слава про нього не тільки серед простого люду, але й серед сильних світу цього. Імператор Оттон ІІІ пропонував йому багатства і високі посади, але Ніл відмовився. Він хіба що прийняв в дар від Тускуланського графа Григорія І землю поблизу Риму для побудови обителі для своїх монахів.

Згідно з переказами, на цьому місці розміщувалась колись вілла римського сенатора і філософа Цицерона, де він писав свої “Тускуланські бесіди”. Збереглася там також печера, в якій була похована Цицеронова донька Туллія, а кількома століттями по тому розміщувався християнський храм. Через залізні грати на віконечку цього грота місце назвали Ґроттаферрата (грецькою Криптоферрата).

Тут Ніл 1004 р. заклав монастир св. Агати (тепер — монастир, знаний як св. Ніла або Пресвятої Богородиці). 26 вересня цього ж року преподобний відійшов до вічності. Його наступники, зокрема автор “Життя св. Ніла” та упорядник Типікону Гроттаферати Вартоломей, добудували монастир та церкву на честь Пресвятої Богородиці, і 1024 р. Папа Йоан ХІХ освятив їх.

Не зважаючи на напади латинського ексклюзивізму та спроби окциденталізації монастиря, Ґроттаферрата зберегла східну специфіку, закладену в неї св. Нілом та його послідовниками. Значну роль у збереженні ідентичності обителі відіграв наприкінці ХІХ ст. Папа Лев ХІІІ. Своє життя монастир впорядковує за Правилами св. Василія Великого і відправляє богослужіння у візантійському обряді грецькою та італійською мовами. До Другої світової війни значну частину монахів Ґроттаферрати становили українці. Відомий монастир сьогодні також великою бібліотекою, майстернею з реставрації давніх рукописів, музеєм античних творів мистецтва. І в усьому цьому простежується дух його засновника.

Св. Ніл прославився не тільки як аскет та організатор монашого життя, а й як гимнограф і каліграф. Він переписував книги, щоразу більше вдосконалюючи стиль та красу письма. Існує навіть розповідь про те, як Ніл бив свого учня і спалював вироблені ним кошики, коли той, обмежившись цим ремеслом, відмовлявся опановувати мистецтво переписування та оформлення книг. Дбав Ніл за освіту — власну та своїх підопічних.

Відомим є строгий розпорядок дня, згідно з яким багато років жив святий. Зранку до дев’ятої години він працював над книгами. З дев’ятої до полудня молився. До третьої пополудні читав Святе Письмо і Отців Церкви. Пізніше молився Дев’ятий Час, Вечірню і йшов на прогулянку, щоб споглядати природу — через сотворений світ пізнавати Творця та прославляти його.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.