Під 1 січня в календарі Церков візантійської традиції подано одразу два литійні свята: крім пам’яті св. Василія Великого відзначають Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Також з огляду на те, що під час цієї події Спасителю надали об’явлене ангелом ім’я Ісус, її доречно називати Найменуванням.
Це свято біблійного походження справляється на восьмий день після Різдва і за основу має коротку згадку в Євангелії від Луки: “Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус — ім’я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні” (Лк. 2, 21).
Входячи у свято Обрізання Великою Вечірнею з Литією ввечері 31 грудня, можна під час читання паремій почути, звідки цей звичай походить. Даючи Авраамові обіцянку потомства, Бог укладає з ним союз. Для цього вимагає від кожного чоловіка, котрий перебував з Авраамом: “Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, й це буде знаком союзу між мною й вами. На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане в вас кожне ваше хлоп'я, у ваших поколіннях; і той, хто народився в господі та куплений за гроші від якого-небудь чужинця, себто не з твого роду” (Бт. 17, 11-12).
Як знаємо з апостольських часів, старозавітний звичай обрізання був відмінений, і Павло навіть гостро дорікав тим, хто намагався поєднати його з вірою в Ісуса Христа. Однак з іншого боку сам Спаситель обрізується. З якою метою - говорять літургійні тексти свята, які тісно переплетені з тими, де прославляється св. Василій Великий. Деякі з них містять одночасно посилання на обидва свята, як-от кондак 1 січня: “Всіх Господь обрізання терпить і людські прогрішення як благий обрізує, дає спасення світові; і радується в вишніх і Творця єрарх, і світлоносний, і божественний таїнник Христовий — Василій”.
Отже одне зі значень Господнього Обрізання символічне - обрізання гріхів, себто позбавлення людства від них. В інших текстах ця тема ще детальніше розкривається. Як і в Різдві, у святі Обрізання проявляється впокорення, применшення, спустошення (гр. “кенозис”) Сина Божого. Він спускається до людської дійсності. Приймає на себе всі обставини нашого життя, крім гріха. “Сходячи до людського роду, Спас наш, восьмиденний по матері і безначальний по Отцеві, дав себе вповити пеленами і не відмовився прийняти тілесне обрізання”, — цією стихирою починається Вечірня на честь Обрізання.
Ісус Христос приходить в конкретному народі — Ізраїлі, наперед вибраному для цього завдання. Йому Бог дає Закон. Через пророків провіщає прихід Месії. Вибраність, святість (дослівно “інакшість”) Ізраїля, його приналежність Богові, богосинівство мали контрастувати через обрізання посеред інших народів. “Вселаскавий Бог не посоромився прийняти признаку законного всиновлення, але дав себе самого за взір та приклад усім на спасіння”, — пояснює інша стихира Вечірні. Вона ж далі каже, що Син Божий не просто виявив свою покору і солідарність з вибраним народом, а як “Законодавець здійснює закон і пророчі сповіщення про нього”.
Виконує те, чого не зумів виконати Ізраїль, хоч мав усі необхідні засоби - Закон і Пророків, які повинні були б вести до тіснішого стосунку з Богом. Ще точніше — сповнює Закон, свідчить, що повнота Божого Об’явлення вже настала в ньому самому. “Справді божественні й чудні твої діла, Владико, бо ти, бувши сповненням закону, заради нас дав себе обрізати”, — так звеличує цю подію сідальний Утрені.
Водночас з обрізанням Син Божий приймає ім’я Ісус, що означає “Бог спасає”. Тому це свято ще називають Найменуванням. “Прийдіть, радіймо у святині в день найменування Владики Христа, сьогодні він був боголіпно названий Ісусом” (канон Утрені).
Ісусова людськість не заперечує його Божественності. Він продовжує залишатися Богом. “Терпить обрізання плоттю той, хто як Слово незбагненно народжується від Отця, не зазнавши розділення і тління, як Бог від Бога, в незмінному перебуваючи Божестві”, — чуємо в хвалитній стихирі на Утрені свята. І далі в ній знаходимо ще одне значення Ісусового Обрізання — воно виражає звільнення. Христос “тих, що в законі, будучи вищим за Закон, від прокляття законного визволяє всіх і небесне благословення дарує”.
Це звільнення відбувається через кров Христову. Та її крапля, яка проливається під час обрізання, стає прообразом крові, пролитої на хресті за спасіння світу. Не тільки розп’яття, а все життя Ісуса Христа є відкупительною жертвою, певну частину якого становить і подія Обрізання.
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##