Свято Успення Пресвятої Богородиці належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року. Всі Церкви світу святкують Успення 15 серпня, але у тих, що дотримуються Юліанського календаря, воно випадає із 13-денним запізненням — 28 серпня.
З апокрифів відомо, що за три дні до смерті Марії явився архангел Гавриїл і сповістив про близький перехід її до вічності.
Згідно з церковним переданням, в цей день апостоли полишили місця своєї проповіді та чудесним способом зібрались в Єрусалимі, щоб попрощатись з Пресвятою Богородицею та здійснити погребення її тіла. Перебуваючи навколо її ложа, вони були засліплені яскравим світлом, в якому явився сам Христос в оточенні ангелів та архангелів. У цей момент чиста душа Діви Марії без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа. Іконографічна традиція свята розповідає, що Богородиця віддала свою чисту душу в руки свого Сина і Господа Ісуса Христа, а в цей час з небес лунали звуки ангельських хорів.
Тіло Пречистої Богородиці апостоли перенесли в Гефсиманію, де була гробниця її батьків та чоловіка. У дорозі до гробу процесію апостолів супроводжувала чудесна світла хмара та сонм ангелів.
Церковний переказ розповідає, що апостол Фома, який прибув із запізненням, засмутився, що не зміг бути біля Богородиці в останні хвилини її земного життя. Щоб він міг попрощатись з її тілом, апостоли відкотили надгробний камінь. Але на подив усіх всередині були тільки ризи Діви Марії. Її тіло, як і душа, було взяте Господом на Небо (в латинській традиції це свято звідси носить назву Внебовзяття Пречистої Діви).
Літургійний культ Богородиці особливо розвинувся після Третього Вселенського собору в Ефесі (431 р.). Того часу, в Єрусалимі постало святкування 15 серпня „Свята Марії Богоматері". Це було єдине свято в літургійному календарі Єрусалиму, присвячене Марії. В центрі святкування була тема Христового Різдва, котре сталось через Марію.
В VI столітті, вже після затвердження в Єрусалимі окремого святкування Різдва Христового 25 грудня, свято "Марії Богоматері" змінює свій зміст та назву і стає присвяченим успенню Пресвятої Богородиці. Свою нинішню назву воно отримало у VІ ст. Імператор Маврикій (582-602) наказав святкувати Успення по всій візантійській імперії. На заході традицію святкування запровадив Папа Сергій І (687-701). А 1950 року Папа Пій ХІІ проголосив догму, що „Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, сповнивши біг свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави”.
Отці Церкви, св. Андрій Критський та св. Іван Дамаскин, склали чудові проповіді до свята Успення. Останній також говорить про чудесне вознесіння Богородиці.
Вирізняється це свято з-поміж інших і в літургійному плані. Саме в цей день в храмах відправляється Єрусалимська Утреня – богослужіння, яке здійснюється тільки двічі в році: в страсну п’ятницю і на Успення.
В Україні празник Успення Пресвятої Богородиці отримав особливе вшанування. Так головні монастирі-лаври Українських Церков — православні Києво-Печерська, Почаївська та греко-католицька Унівська присвячені цьому святу.
Читайте також:
Іконографія Успення Пресвятої Богородиці: бути в руках Божих