Сьогодні третього Спаса за Юліанським календарем
Свято перенесення з Едеси до Царгорода нерукотворного образу Ісуса Христа відзначають сьогодні за Юліанським календарем. Його ще називають третім Спасом.
«Серед свят, історію та значення яких рідко хто знає, у серпні місяці маємо аж три "Спаси". Це три зовсім різні свята, але у назві кожного із них є слово "Спас". 14 серпня – свято Всемилостивого Спаса і Пресвятої Богородиці; 19 серпня – Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; 29 серпня – перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образа (нерукотворного Спаса) Господа Ісуса Христа. Ці свята не пов'язані між собою ні історично, ні хронологічно, ні географічно, ні символічно. Між ними єдиний зв'язок – постать Спасителя. Ці свята називаються першим, другим і третім "Спасом"», — розповідає декан Львівської православної богословської академії о. Назар Лозинський.
Читайте також: Чому у серпні три свята Спаса
Згідно з давнім переданням, сирійський цар Авгар захворів проказою. Він чув, що в Ізраїлі живе якийсь Чоловік, Який творить дива. Цар відіслав свого художника Ананію і той намагався намалювати Христа, поки Він проповідує. Йому нічого не вдавалось, бо зображення постійно розпливалось. Це помітив Ісус, підійшов, умився, обтер рушником обличчя і на ньому відбився Його лик. Отримавши цей рушник, цар частково зцілився. Остаточне зцілення прийшло до нього лише після того, як у Едесу прийшов апостол Юда Тадей, охрестив Авгаря та мешканців міста. У Х столітті візантійський імператор Костянтин Багрянородний викупив у еміра Едесси цей рушник-убрус, переніс його до Константинополя та помістив у Фароському храмі Пресвятої Богородиці. Саме цю подію і відзначаємо 29 серпня.
Ікона Спас Нерукотворний належить до найстаріших відомих ікон на українських землях. Вже у ХІІ ст. тут писалися власні варіанти цієї ікони у візантійському стилі. Зображення Спаса Нерукотворного можна бачити у кожному православному або греко-католицькому храмі. Також воно є одним із найпопулярніших у сучасному сакральному мистецтві.
Читайте також: Сакральне мистецтво Київської Русі «під знаком візантійської цивілізації»
