Зустріч глав та представників Православних Церков для обговорення “українського питання“ відбудеться 26 лютого в Йорданії, Амман. Як вже повідомлялося, ініціативу проведення зустрічі ще 21 листопада 2019 року озвучив Єрусалимський Патріарх Феофіл з подачі Москви.
Зустріч глав та представників Православних Церков для обговорення “українського питання“ відбудеться 26 лютого в Йорданії, Амман. Як вже повідомлялося, ініціативу проведення зустрічі ще 21 листопада 2019 року озвучив Єрусалимський Патріарх Феофіл з подачі Москви.
Православ’я представляють 15 автокефальних Церков. Глави найбільших Православних Церков вже дали зрозуміти, що в Амман не поїдуть. Це Константинопольський, Олександрійський Патріархи, Антіохійський Патріарх, Кіпрський, Елладський архиєпископи. Також відмовились Албанський архиєпископ Анастасій і Грузинський Патріарх Ілія. Болгарська Православна Церква вслід також оголосила про відмову їхати в Амман.
Натомість участь у зустрічі, окрім очільника РПЦ Кирила і Єрусалимського Патріарха, візьме Сербський предстоятель Іриней. А Румунська і Польська Церкви вирішили відправити на зустріч лише делегацію єпископів.
Патріарх Феофіл напередодні заявив, що зустріч в Аммані буде не офіційним синаксисом Предстоятелів чи Всеправославною нарадою, а неформальною «братською зустріччю», присвячену методології діалогу для вирішення актуальних проблем світового православ'я. Про це йдеться у другому листі Єрусалимського Патріарха Феофіла III до всіх Предстоятелів Помісних Церков.
Єрусалимський Патріарх наголосив, що зустрічі не носить офіційного характеру і не передбачає здійснення спільної Літургії.
Патріарх Феофіл повідомив, що на зустрічі передбачається «розглянути методологію, яка буде використовуватися для досягнення спільної мети діалогу і примирення, щоб зберегти єдність в православній спільноті».
За повідомленням офіційного сайту РПЦ, Патріарх Кирил прибув в Амман напередодні зустрічі, 25 лютого.
Ті Церкви, які все ж вирішили поїхати в Амман не стільки стурбовані «українським питанням», як хочуть вирішити свої власні проблеми.
Так, релігієзнавець Дмитро Горєвой вважає, що для кожної Помісної Церкви «український кейс» – це "туз у рукаві, який дає можливість виторгувати власні бенефіти":
"Є підстави вважати, що делегація з Бухаресту їде до Амману вирішити виключно свої питання. У румун є можливість розв’язати питання двосторонніх відносин з Єрусалимською патріархією. Мова йде про спірний храмовий комплекс в Єрихоні. Там була збудована церква для румунської діаспори. Це було зроблено на канонічній (суверенній) території Єрусалимського патріархату без узгодження з останнім. Це викликало протест та обурення, і врешті решт Єрусалим на декілька років розірвав євхаристійне спілкування з Бухарестом. У 2014 р. відносини були відновлені, однак причина конфлікту так і не вирішена. По-третє, румуни не проти обговорити з росіянами питання Молдови. Це давня суперечка між двома церквами. Росіяни вперше анексували Молдову, у церковному плані, ще у ХІХ столітті. Потім, після революції 1917 р. та під час Другої Світової війни румунам на певний час вдавалося повернути ці території під свій протекторат. Однак у 1945 р. Московська патріархія поклала цьому край. У новітній період, у 1991 р. група кліриків та вірян у Молдові перейшла з Московського до Румунського патріархату. Влада була проти та не реєструвала створення нової Бесарабської митрополії у Молдові. Крапку у цій суперечці поставив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по одноіменній справі «Бесарабська митрополія проти Молдови» (2001), а вже у 2007 р. румуни створили 7 нових єпископських кафедр на території сучасної Молдови. Усі вони входили до складу Бесарабської митрополії. Москва постійно протестує проти цих дій. Риторика РПЦ тих часів нагадує сучасні засудження дій Вселенського патріарха Варфоломія. Так само говориться про агресивні дії та канонічній території РПЦ та порушення Всеправославної єдності. Отже, участь делегації у зустрічі в Аммані має перш за все саме ці мотиви. Питання України для прагматичних румун - лише привід відстояти власні інтереси.
Так само поступок від Єрусалиму хоче і Антіохійський патріарх. Однак він не побачив за численні роки прогресу навколо «проблеми Катару», тому і відмовився брати участь у нараді. Проблема Катару – юрисдикційний спір між Антіохійським та Єрусалимським патріархатами.
Тож для кожної з Помісних церков є власні інтереси, які вони вирішуватимуть, в тому числі, і за рахунок «українського питання». Набагато важливіше, як в цілому та чи інша церква ставиться до ідеї української церковної незалежності та чи підтверджує церковний статус ПЦУ. До прикладу, румуни хоча і їдуть до Амману, але прихильно ставляться до ПЦУ та вважають її дійсною Церквою. Натомість Антіохійський Патріархат до Амману не їде, проте визнає тільки УПЦ (МП) та митрополита Онуфрія".