Цей День пам'яті відзначають щороку у четверту суботу листопада на підставі указів Президента 1998 та 2007 років. У цей день у храмах та інших місцях українці запалюють свічки і моляться за мільйонами українців, які загинули під час голодоморів, влаштованих комуністичним режимом.
О 16.00 год. оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.
Українці у ХХ сторіччі пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років – саме його називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.
Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, - це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на впокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств - соціально-економічних підвалин української нації.
Масовому голоду в Україні передувала низка подій. Зокрема, 18 листопада 1932 року вийшла Постанова ЦК КП(б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна - сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом у перелік компенсаційних харчів додали картоплю і сало, наприкінці року - продукти тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня Постанова «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп» дозволяла відбирати у селян хліб за статтею «контрреволюційні злочини».
Вже за кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.
Передусім в українських селян забрали вирощене ними зерно, а потім численними натуральними штрафами та обшуками позбавили останніх запасів продовольства. У грудні 1932 року у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів. На початку 1933 року селян позбавили останніх надій на порятунок, заборонивши виїзд з охопленої голодом України. Залишившись без хліба, селянські сім’ї вживали у їжу різні сурогати: кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації, товчену кору і листя дерев.
Терор голодом, що тривав в Україні протягом 22-х місяців, забрав, за офіційними даними, близько 4 мільйонів життів.
Упродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. За комуністичного режиму навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-их років минулого століття.
Відповідно до Закону «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухваленого 28 листопада 2006 року, голод 1932-1933 років є актом геноциду українського народу, а його «публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».
Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 року радянських очільників — Йосипа Сталіна, В'ячеслава Молотова, Лазаря Кагановича, Павла Постишева, Станіслава Косіора, Власа Чубаря, Менделя Хатаєвича, визнано винними в організації Голодомору в Україні.
За традицією, цього дня українці запалюють у своїх оселях свічку пам'яті на вшанування загиблих від штучного голоду.
Напередодні церемонії з вшанування жертв Голодомору відбулися у різних країнах Європи за участі місцевої влади, представників Церков і місцевої української діаспори.