У Великий Вівторок відбувається богослужіння, включаючи Літургію Передосвячених Дарів, що майже не відрізняються від буденних служб Чотиридесятниці.
Традиції Великого вівторка – такі самі, як у Понеділка та Середи. Звершується Літургія Напередосвячених Дарів, під час якої вірні отримують Причастя заздалегідь освяченими Святими Дарами.
Ніч на вівторок Ісус Христос провів також у Віфанії, і у вівторок вранці знову прийшов у храм Єрусалимський і багато навчав у храмі і поза храмом (Мф. 24, 1). Первосвященики і старійшини, чуючи притчі Його і розуміючи, що Він про них говорить, намагалися схопити Його і вбити. Але напасти на Нього відкрито не могли, оскільки боялися народу, який шанував Його за пророка (Мф. 21, 46), був у захопленні від вчення Його (Мк. 11, 18), слухав Його з насолодою (Мк. 12, 37).
З Євангельських настанов, виголошених Ісусом Христом у вівторок, Церква обрала для повчання віруючих в цей день притчу про десять дів, як особливо відповідну часу Великої седмиці, в яку найбільше слід молитися.
«Великий Вівторок присвячений роздумам над притчею про десятьох дів. Перед нами – п'ять розумних і п'ять нерозумних дів, які мають увійти у світлицю, щоб святкувати весілля разом із молодим. Ця притча має підтримати нас у бажанні супроводжувати Христа у Його стражданні, погребенні і воскресінні. Перед нами питання – чи ми запрошені, чи готові увійти? Чи маємо, чим горіти? Чи є у нас щось, що запалює нас, що допомагає бути видимими у темряві? Маємо бути мудрими і добрими. Мудрими – через читання Святого Письма. Добрими – через бажання бути з Господом», — розповідає о. Василь Рудейко, доцент кафедри літургійних наук Філософсько-богословський факультет УКУ.