14 липня в календарі Церков візантійської традиції позначене як день пам’яті апостола Акили. Проте ні у назві свята, ні в літургійних текстах на цей день жодним словом не згадана його дружина Прискилла, разом з котрою на сторінках Святого Письма він завжди допомагав апостолові Павлові проповідувати Євангеліє. Латинська Церква натомість відзначає пам’ять їх обох в один день — 8 липня.
Вперше про це подружжя апостолів зустрічаємо згадку під час другої подорожі Павла на початку 50-х рр. Вона зокрема пролягала через Коринт, де апостол народів зостався на 18 місяців. “Він тут знайшов одного юдея, на ім'я Акила, родом з Понту, що прибув недавно з Італії, і Прискиллу, його жінку, — бо Клавдій був звелів усім юдеям вийти з Риму; — і він пристав до них. А що він був того самого ремесла, то перебував у них і працював, бо ремесло їхнє було — намети виробляти” (Ді. 18, 2-3).
Акила і Прискила супроводжували Павла, коли він з Коринту вирушив до Сирії. Дорогою апостол народів ненадовго завітав з проповіддю Євангелія в Ефес. Акила і Прискилла залишились, а Павло після диспуту з юдеями в ефеській синагозі попрямував далі до Антіохії.
У домі Акили й Прискилли збирались християни на спільну молитву і ламання хліба (Євхаристію). Вони також навчали слову Божому, як це бачимо з історії апостола Аполлоса з Олександрії. Він прибув до Ефесу і зарекомендував себе “людиною красномовною й сильною в Писанні” (пор. Ді. 18, 24). А що знав лише Йоанове Хрещення, то потребував додаткового наставлення. Доповнити те, чого йому не вистачало у пізнанні Христа, допомогли Акила й Прискилла. Вони “взяли його до себе й точніше виклали йому путь Божу” (Ді. 18, 26).
Під час своєї третьої місійної подорожі Павло знову прибуває в Ефес і зупиняється тут на три роки. Звідси близько 57 р. пише Перше послання до Коринтян, в якому громаді цього міста передає вітання від його колишніх мешканців: “Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою” (1 Кр. 16, 19).
Наступні згадки з Павлових листів дозволяють нам стверджувати, що апостольське подружжя на певний час повернулося до Риму. “Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган” (Рм. 16, 3-4), — пише Павло до громади у столиці імперії, підкреслюючи ревність, з якою ці його співробітники трудилися, поширюючи Боже слово.
Востаннє на сторінках Святого Письма апостол Павло згадує їх, коли пише з Риму в Ефес до його пресвітера Тимотея: “Вітай Прискиллу та Акилу” (2 Тм. 4, 19). Це означає, що вони знову повернулися до Азії.
Передання говорить далі про Акилу як про єпископа, про їхні спільні з Прискиллою проповідування в Ахаї й Іраклії та мученицьку смерть від меча. В Римі є відомою церква св. Приски (повне ім’я для зменшувально-пестливого Прискилла, таке ж, яке апостол Павло в оригіналі своїх листів вживає щодо дружини Акили) на Авентині, на місці якої згідно з однією з версій було помешкання апостольського подружжя. З іменем Прискилли також пов'язують мережу римських катакомб на Віа Саларія.
Літургійні тексти натомість повністю ігнорують наявність у Акили дружини, котра, судячи зі Святого Письма та усних переказів, у всьому йому допомагала, була поряд в апостольському служінні та ремеслі і, можливо, навіть мала певний вплив на чоловіка та надихала його (чомусь же Павло постійно пише “Прискилла й Акила”, а не навпаки, як це було б логічніше у патріархальному суспільстві).
Без Прискилли літургійні тексти 14 липня безперечно втрачають у своєму змісті, а від цього страждає і саме почитання її чоловіка. У них він ховається в тіні Павла, а теми, які вони піднімають, нічим не відрізняються від тих, що пов’язані з життям будь-якого іншого апостола: Боже покликання, натхнення Святим Духом, просвічення, проповідування Євангелія, руйнування ідольських культів, мученицька смерть… Присутність у них Прискилли увиразнила б унікальність апостольської місії Акили, допомогла б подружжям сучасних християн в усвідомленні себе як єдиного цілого та заохотила б їх до спільності у молитві, праці та свідченні Євангелія.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##