8 травня — один із днів, в які Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять апостола і євангелиста Йоана Богослова. Крім нього, вони святкують 26 вересня як Переставлення цього святого. А християни латинської традиції вшановують пам’ять Йоана Богослова 27 грудня.
І для Східної, і для Західної Церкви найбільша заслуга цього апостола полягає в тому, що він залишив один із найбільших корпусів книг Нового Завіту, до якого увійшли Євангеліє, три послання та Одкровення (Апокаліпсис).
Ісус покликав Йоана до апостольства разом з його братом Яковом. Вони саме рибалили з батьком Заведеєм. Як почули поклик Ісуса, брати, “покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним” (Мр. 1, 20).
Йоан та Яків, котрим Ісус дав “ім’я Воанергес, у перекладі - Сини грому” (Мр. 3, 17), увійшли до числа дванадцяти найближчих його учнів. Йоан разом з Яковом та Петром був присутній у визначних моментах об’явлення Божественної сили Ісуса - під час воскресіння дочки Яіра, під час Переображення, під час есхатологічної промови на Оливній горі, під час Ісусової молитви перед Страстями у Гетсиманському саду.
У своєму Євангелії Йоан називає себе “учнем, якого любив Ісус”. З цієї книги, яку євангелист писав з метою богословського осмислення місії Ісуса значно пізніше за синоптиків (Матея, Марка та Луку) - наприкінці І століття по Христі - дізнаємось інші моменти з життя “улюбленого учня”. На Тайній Вечері він був за столом біля грудей Ісуса (пор. Йо. 13, 23). На прохання Петра Йоан запитав Вчителя, хто його зрадить, а той вмоченим куснем вказав на Юду. Передання називає Йоана “наперсником”, бо він схилив голову “на перса” - “на груди” Ісусові, і символічно вказує, що так “улюблений учень” проник у розуміння глибини Божої любові.
Тому ще одна назва, яка закріпилася за євангелистом Йоаном - “апостол любові”. У Гетсиманському саду Йоан, хоч і заснув з двома іншими учнями під час посиленої молитви Вчителя, однак не залишив його, коли сторожа схопила Ісуса. За ним апостол пішов у двір первосвященика, а потім і на Голготу.
Євангелія від Йоана розповідає про присутність “улюбленого учня” та Матері Ісуса при хресті. “Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, мовить до матері: “Жінко, ось син твій”. А тоді й до учня: “Ось матір твоя”. І від тієї хвилі учень узяв її до себе” (Йо. 19, 26 - 27). Символічно це означало доручення усіх християн опіці Богородиці, а буквально, що Йоан справді заопікувався нею. На місці будинку в Єрусалимі, де вони жили, споруджено храм Успіння Пресвятої Богородиці, який належить німецьким отцям-бенедиктинцям.
Стихира Литії на честь Йоана Богослова так пояснює цю подію: “Учню Спасів, Дівственнику і Богослове, тобі, як Дівственникові, Діву і Богородицю Христос Бог розп’ятий довірив, і ти зберіг її, як зіницю ока; тож благай, щоб спастися душам нашим”. Звідси ще один титул Йоана, який знаходимо у церковному календарі та літургійних книгах, - “дівственник”.
Передання каже, що після Успіння Богородиці Йоан жив і проповідував в Ефесі, а також деяких інших містах Малої Азії, до яких звернені перші три розділи Книги Одкровення (7 церков, вони ж 7 світильників). Про обставини написання цієї Книги та видіння, які лягли в її основу, автор пише так: “Я, Йоан, брат ваш і спільник у скорботі й у царстві, і в терпінні Ісуса, був на острові, званому Патмос, - за слово Боже і за свідчення Ісуса” (Од. 1, 9). Імовірно, це було за часів переслідування Нерона у 60-х рр. Багато образів, представлених у Книзі, в прихований спосіб вказують на ворожу Богові та його послідовникам імперську систему і відкривають надію на те, що їй та усім, які існуватимуть після неї, рано чи пізно настане кінець.
Попри переслідування, яких зазнав Йоан, він єдиний з апостолів мученицькою смертю не загинув і дожив до глибокої старості. На це можуть вказувати загадкові слова Ісуса до Петра про “улюбленого учня” наприкінці Євангелія від Йоана, які викликали збентеження серед апостолів: “Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?” (Йо. 21, 22).
Передання каже, що Йоан в останні роки свого життя, будучи вже не в силах проповідувати, тільки говорив: “Діти, любіть один одного”. Тема любові проходить також крізь три послання Йоана Богослова.
Помер апостол в Ефесі й недалеко від нього був похований. На місці його могили у VI ст. з’явилася Базиліка св. Йоана Богослова. Її руїни сьогодні є поблизу турецького міста Сельчука. З місцем поховання пов’язане установлення свята на честь Йоана Богослова 8 травня. Згідно з переказами, у цей день на могилі проступав тонкий шар праху і розповсюджувався аромат мира. Існує також переказ про взяття тіла апостола Йоана до неба - учні по певному часі, відкривши домовину, його не знайшли.
Літургійні тексти на честь апостола і євангелиста Йоана роблять акцент на його проникненні у Божі тайни. Його Євангеліє починається словами: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог” (Йо. 1, 1). Цим Словом є Ісус Христос, і вираження його Божественності - основна мета Євангелія від Йоана. Звеличуючи Бога Слово і входячи з ним у тісний зв’язок, автор став Бого-словом.
Стихира Вечірні на честь апостола Йоана так характеризує його: “Тайновидець несказанних одкровень і тлумач вишніх Божих таїн, син Заведеїв, записавши нам Христове Євангеліє, навчив нас богословити Отця, і Сина, і Духа”. Вона разом з іншими текстами богослужінь не стільки описує деталі життя Йоана, скільки оспівує Осіб Пресвятої Трійці, на котрих вказує Йоан своєю творчістю.
Через високий лет його думки поряд з ним на іконах часто зображають орла - одну з чотирьох істот, які супроводжують Божу славу у видіннях пророка Єзикиїла та самого Йоана у його Одкровенні. Як за орлом помічають звичку скеровувати свій погляд на сонце, так і Йоан Богослов скеровував свій погляд на Сонце Христа, перебував з ним у тісному єднанні, пізнавав та черпав його любов, щоб ділитися зі своїми послідовниками, яких він у своїх посланнях лагідно називає “дітоньки”.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##