Так, воістину, Пресвята Діва Марія увійшовши в Єрусалимський храм, сама стала святим Храмом, прийнявши в своє лоно, «вмістивши Невмістимого», і народивши Єдинородного Сина Божого і Спасителя світу Ісуса Христа.
«Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? Коли хтось зруйнує храм Божий , Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви», - пише в листі до коринтян св. ап. Павло.
А в розмові з самарянкою на її запитання про місце правильного поклоніння Небесному Отцеві Ісус відповідає їй: «Надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися». Таке поклоніння можуть звершувати тільки праведні і святі. Але й від грішників Господь приймає поклоніння, коли вони покаянням очищують від бруду гріхів храми своїх душ і навертаються на дорогу спасіння.
Згідно з пророцтвом Христа юдейський храм був знищений до тла так, що на його місці не залишилося й каменя на камені. Натомість з часом, від IV ст., по всьому світу появилися тисячі й тисячі християнських храмів.
Проте, як говорить всесвітньовідомий російський філософ (українського походження) Володимир Соловйов: «У перших християн не було ні храмів, ні вівтарів, ні уставів. Але їх любов до розп’ятого Бога була непорушним Храмом, нетлінним Вівтарем, незмінним Уставом. Останніми часами в християн будуть храми, вівтарі, устави. Але закриються для Бога закам’янілі серця людські, і даремно буде Він стукати в ці каміння…».
Сумно говорити про храми на Заході, які останнім часом один за одним закриваються, а народ відходить від віри, Церкви і Бога. Верх взяла мамона. Не дуже краще становище і у нас. Хоч гарних храмів і предостатньо на кількість практикуючих християн, але й досі будуються нові. Їх убранство і пишнота вражає. І на це йде найбільше коштів. А яка перспектива і мудрість у цьому, коли і в нас народ щораз менше і менше відвідує храми? Думаю, що це може потвердити чи не кожен священик будь-якої Церкви…
Наші храми перетворюються у культові споруди для ритуальних послуг: похрестити, повінчати, посвятити, похоронити. А найважливіша, звичайно, фінансова сторона. Хто це заперечить? За що священнослужителів можуть найбільше виділити, похвалити, нагородити чи покарати? Так, за вміння чи невміння правильно працювати, тобто в плані фінансового наповнення церковних кас. Тут ведеться строгий облік. А коли і який буде облік духовно-морального стану парафій, єпархій і в цілому наших Церков. Наприклад, скільки практикуючих християн, які відвідують храми щонеділі і щосвята (у вихідні неробочі дні), скільки і як часто сповідаються і причащаються, скільки розлучень, п’яниць, наркоманів, і наскільки моральна молодь (мова про тілесну чистоту, вульгарність, розгнузданість, розбещеність, сквернослів’я, тощо)???
Необхідно чесно визнати, що й ми, практикуючі християни, в основному ходимо до наших храмів задля сповнення заповіді про неділі та святкові дні, як ніби це потрібно Богові. Але Творцеві для Себе від нас нічого не потрібно, бо ми, і весь світ є Його власністю.
Та, думаю, що більшість з нас відвідуємо відправи, щоби молитися за здоров’я і всякі земні успіхи. Про це красномовно свідчать наші поминальні карточки. І, чи не всі свої сили, ерудицію, досвід і знання віддають священнослужителі, навчаючи вірних своїми проповідями і, особливо, прикладами чудесних зцілень, тим самим заохочуючи і закликаючи їх до храмів, на прощі, місії, реколекції. І все це добре, та недостатньо. Наше суспільство важко хворе! Так, всі ми грішні! Тому необхідно вчитися і вчити, як, яким чином покаятися, перемінитися, переродитися, переобразитися і в душах своїх звести святий храм, щоб в ньому звершувати спасенне поклоніння в дусі та істині.
Скажімо, хіба можна побороти хворобу не вивчаючи, не визнаючи і не виявляючи кореня її походження, а лише просто закликаючи всіх бути здоровими, при тому гарно, красномовно і навіть науково доводячи, як це добре і спасенно. Але ж спасатися від гріха, це як і від фізичної хвороби: необхідно дослідити, добре вивчити і засвоїти всі його прояви, починаючи від причин появи і зародження. До того ж ліки від фізичних хвороб можуть діяти і проти волі людини. А щоб зцілитися від духовних недугів, необхідна взаємодія всіх духовних, душевних і фізичних сил, наполеглива, а іноді і дуже важка праця розуму, серця і волі. В цьому нам можуть допомогти: Господь, Пресвята Богородиця і всі святі своїми науками і прикладом свого життя.
Тож в день сьогоднішнього свята розважмо над тим, як нам ввійти в Божий храм, щоби в Ньому звести спасенний храм у нашій душі.