Наша спільна заява викликана прагненням винести уроки з тієї глибокої кризи, в якій було опинилося українське суспільство, а не тільки бажанням засудити численні вияви аморальності та порушення Божих і людських законів, які сталися під час виборчого процесу.
Дорогі брати і сестри, шановні співвітчизники!
Ми звертаємося до вас у час, який навіки увійде до підручників української і навіть європейської історії. Усі ми стали свідками того, що наш народ довів власну зрілість, засвідчив світові свою гідність і здатність творити державу на засадах демократії, поваги до прав людини і фундаментальних людських свобод. Нова політична реальність є водночас і новою якістю присутності в українській політиці моралі, брак якої вирішальною мірою гальмував поступ нашого суспільства впродовж багатьох років.
Наша спільна заява викликана прагненням винести уроки з тієї глибокої кризи, в якій було опинилося українське суспільство, а не тільки бажанням засудити численні вияви аморальності та порушення Божих і людських законів, які сталися під час виборчого процесу.
Минулий рік, що вже став історією, для українського народу був позначений гранично важкими випробуваннями; виборчий процес не тільки продемонстрував нездоланність духу наших співгромадян, але й гостро виявив серйозні проблеми духовного здоров’я суспільства, а також вимогливо поставив питання про характер і межі участі церков і релігійних організацій у політичному процесі, про ціну слова духовних провідників, яким довіряють мільйони громадян, про відповідальність церков і релігійних організацій за політичні вчинки, здійснювані від їхнього імені священнослужителями і віруючими.
Події, пов’язані з виборчим процесом, переконливо довели, що у своїй проповіді церкви і релігійні спільноти повинні апелювати до цінностей, а не політичних постатей, плекати істину, а не вдаватися до політичної агітації. Там, де віруючі збираються в ім’я Господнє, не повинно бути розділення через різні політичні погляди, і якщо подібне десь відбувається, то релігійним провідникам потрібно робити все для того, щоб подолати такі розділення.
На зорі державності Україні передрікали міжрелігійні війни або інші масштабні конфлікти на релігійному ґрунті. Попри існуючі в нашій країні болючі і нерозв’язані проблеми, спільними зусиллями суспільства, держави та церков і релігійних організацій було збережено мир між громадянами різних віросповідань, вдалося значно просунутися на шляху впровадження високих стандартів релігійної свободи та взаємної поваги віруючих різних конфесій. Зараз ми не маємо права втратити ці досягнення. Тому ми заявляємо, що жодна з тих інституцій, керівниками яких ми є, не має наміру виборювати для себе привілейованих позицій або намагатися порушувати законні права інших, керуватися духом переможності або непримиренності до носіїв інших поглядів. До цього ж ми закликаємо і державних діячів та політиків. Громадянський мир, єдність і неподільність нашої Батьківщини, духовне процвітання і добробут українського народу повинні бути для всіх нас беззаперечним пріоритетом і не можуть ставати предметом спекуляції.
Шановні співвітчизники!
Ми всі стоїмо на порозі великих змін і від кожного з нас залежить, якою мірою вони принесуть добро народу України. Церкви і релігійні організації в часи суспільного горя і радості завжди були зі своїм народом, а тому і зараз ми закликаємо всіх – і наших вірних, і політиків, пам’ятати, що наш обов’язок діяти на користь всього народу, а не окремих політичних сил чи постатей. Ми переконані, що ті представники церков і релігійних організацій, які, займаючись політичною агітацією, допускалися тим самим порушень Конституції і законів, мають усвідомити свої помилки та зробити все необхідне для їх виправлення.
Разом з тим, ми звертаємося до законодавців з пропозицією внести до законодавства України норми, які б посилювали відповідальність держави, політиків та церков і релігійних організацій за залучення релігійних інституцій або їхніх представників у політичну агітацію.
Відповідальність за спільне майбутнє, за долю дітей і онуків спонукає всіх нас бути вимогливими, але разом з тим і здатними прощати, не забувати про минуле, але працювати заради майбутнього, яке, певні, принесе Україні рясні благословення.
Церкви і релігійні організації України заявляють, що докладатимуть усіляких зусиль для досягнення саме такої мети. Закликаємо віруючих усіх сущих в Україні конфесій, усіх людей доброї волі – будьте разом з нами! Нехай допоможе нам Господь!
Заяву підписали за:
11 січня 2005 року
Джерело: Офіційний сайт Держкомрелігій
Відмовилися підписати заяву члени ВРЦ від: УГКЦ, РКЦ, ВСЦ ХВЄП