В УКУ називають Марту Коломиєць, яка відійшла до вічності 16 серпня, - "сестрою та подругою".
"Вістка про відхід у вічність Марти Коломиєць буквально приголомшила всіх, хто її знав. Її життєрадісність та енергія просто несумісні з поняттям «смерть», а її добрих задумів і планів вистачило б на кілька життів. Тому сумно й боляче прощатися з людиною, з якою ми мали намір пройти ще чимало доріг у нашому спільному паломництві на цій землі", - про це сказано на офіційному сайті УКУ.
"Її життєві ролі були багатогранними, але для нас – спільноти Українського католицького університету – вона була передусім Посестрою, найближчою Подругою. Це вона допомагала своєму доброму другові, тоді ще мирянину Борисові Ґудзяку виношувати ідею відновлення Львівської богословської академії, а згодом і Українського католицького університету. Це вона ненав’язливо, але відчутно підтримувала кожного з нас своєю доброю порадою чи конкретним ділом. І до чого ж гірко, що вона не дочекалась від нас тих шанобливих відзнак і подячних ювілейних грамот, що їх дарують традиційно до 60-ліття і далі", - йдеться у листі-співчутті.
Марта Коломиєць належала до Комітету «Приятелів УКУ» в США й Україні, які повсякчас допомагали збирати кошти на Університет, що є приватним закладом і функціонує головно за рахунок доброчинних пожертв.
Певний час вона працювала директоркою з програм і комунікацій Української католицької освітньої фундації у США, але й після того, як вона повернулася в Україну, її добре слово про УКУ служило «гарантією якості», яка продовжувала приносити важливі для нас плоди.
Разом зі своїм чоловіком, істориком і телередактором Данилом Яневським, Марта Коломиєць була продюсеркою документально-хронікального фільму «Патріарх Йосип Сліпий». І це стало даниною її вдячності Українській Греко-Католицькій Церкві, яка була і є духовною опорою української діаспори за океаном. Згодом Марта Коломиєць визнає, що Патріарх Йосиф неначе сформулював і її власне життєве кредо: «Зло довго не може існувати, добро завжди переможе».
"Ми твердо віримо, що кожен добрий вчинок покійної, кожне зерно любові, так щедро сіяне нею довкола себе, – все це записано в Книзі життя і відомо Богові. Отож хай Господь бачить передусім добрі вчинки нашої дорогої п. Марти, хай «згадає часи, коли душа її трепетала у божественному зачудуванні» і винагородить її на небі. Їй, що так любила українську пісню, хай звучить тепер «несказанна пісня херувимів», - написано у співчутті спільноти УКУ.