Саме таким ректорат УКУ визначив «духовне завдання» для спільноти УКУ на цей час Різдвяного посту.
«Ми не можемо заперечити той історичний факт, що образ «Жида» був традиційним для українських різдвяних вертепів. Мало того, цю роль – поряд з іншими негативними ролями, як-от Ірода чи Смерті – сприймали ентузіастично, у них вкладали багато душі й гумору. Так народ у бароковому стилі представляв дихотомію добра і зла. З цього пласту української народної культури видно, що в певні епохи соціальні біди українського народу асоціювалися з єврейством (як, до речі, і навпаки)….. за поняттями «жида» й «гоя» стояли свої міжгрупові табу», – йдеться у зверненні ректорату УКУ.
Автори звернення наголошують: «якщо ми хочемо свято оберігати цей образ у майбутньому, то будьмо щасливі від того, що в інших культурах так само свято оберігатимуть образи «хохла-дєрєвєнщіни», «різуна-гайдамаки» чи «кривавого погромника»».
«Ми розуміємо, що дихотомічне вертепне дійство просто вимагає персоніфікації полюсу зла – без цього óбрази добра стали б «ходульними». Проте є різниця між образами Ірода та Смерті, з одного боку, та образом «Жида» – з іншого. В тому другому випадку зло ототожнюється з цілою етнорелігійною групою – отже, ми маємо вирішити, чи справді така світоглядна позиція є нашим новітнім «богослов’ям визволення», яким ми хотіли б оберегти себе від вселенського зла», – наголошують автори звернення.
Як йдеться у документі, жодна людська культура не має монополії ні на чесноти, ні на пороки. У всіх людей ДНК за своєю природою однакові, й не існує гену підлості чи, навпаки, доброчесності. Автори звернення наголошують, що євреями в історичному бутті були не тільки міняйли, торговці та лихварі. Євреями були, зокрема, апостоли, члени найдавнішої християнської спільноти та майже всі автори Нового завіту (за винятком Луки). Єврейською була Пресвята Родина – Йосиф та Марія. Врешті-решт, по Своїй земній Матері євреєм був і Сам Ісус. Сучасні прояви зла розмаїті та універсальні, тому, як наголошуєтьясу документі, «зводити усе це розмаїття до тріади традиційного вертепу (Ірод – Смерть – Жид), зокрема до архаїчної постаті «Жида», означало б, що ми, наче дальтоніки, не помічаємо деяких кольорів нашого мінливого й різнобарвного світу».
Ректорат УКУ пропонує університетській спільноті, а особливо студентству, наново осмислити ґенезу зла у вертепному дійстві.
«Богослови мали б виявити, в чому справжній корінь наших соціальних, національних і політичних лих, і у вертепному дійстві донести його до людей з оздоровчими гумором і сатирою. Історики мали б остерегти нас від повторення помилок минулого. Від соціальних педагогів ми очікуємо рецептів, як можна загоїти роз’ятрені суспільні рани. Без цього не зможемо ми й осягнути проблем нинішньої України, а разом з ними – проблем усього світу», – йдеться у зверненні, яке підписали: Борис Ґудзяк, ректор УКУ;о. Юрій Щурко, керівник Духовно-пасторального відділу; Мирослав Маринович, віце-ректор з питань призначення та місії Університету.