Українські та російські протестанти діляться враженнями від зустрічі в Єрусалимі
Зустріч між українськими та російськими протестантами, незважаючи на всі перепони та відмови приїхати в Київ з боку російських братів, все ж відбулась напередодні Великодня в Єрусалимі. Представники різних делегацій поділились з РІСУ думками стосовно того, чого вдалось досягнути, а до чого ще варто прагнути у діалозі.
Пригадаємо, зимою між українськими та російськими протестантськими лідерами виникло різноголосся щодо революційних подій в Україні. Російські брати делікатно повторювали інформаційні штампи, які через російські ЗМІ йшли з Кремля. А українські намагалися їх переконати у зворотному і ними самими пережитому. Пропозиції зустрітися в Україні були відкинуті російською стороною. А на їх пропозицію вибратися для переговорів на курорти в час, коли йде революція, погодитися було аморально для українських одновірців.
Переговори та спільні молитви представникам сусідніх держав все ж вдалось провести у квітні на Святій землі. Однак довгоочікувана спільна резолюція так і не була написана. Про це розповідає виконавчий секретар Братства незалежних церков та місій ЄХБ України Сергій Дебелинський.
«Зустріч була присвячена нашим взаємовідносинам, обговоренню того конфлікту, який склався між Росією та Україною, а також ролі Церкви, яка має бути на сьогоднішній день. Мета – виходячи з отриманої з обох сторін інформації – помолитись за наші церкви та країни, зробити так, аби не було війни… Спільної заяви ми не робили, вирішили зробити це після виборів в Україні, коли запланували наступну спільну зустріч. Але багато хто зауважував, що сам факт такого зібрання, якого вже давно не було – це вже великий успіх», — поділився він своїми враженнями.
«Під час цієї зустрічі ми повідомили про те, що насправді відбувається в Україні, сподіваючись, що інформація з перших вуст зможе допомогти нашим російським братам більш об’єктивно орієнтувалися в ситуації. Однак, на жаль, наша позиція наштовхнулася на несприйняття, адже їх погляд сформований багато в чому через призму російських ЗМІ. Тому годі було чекати слів розуміння, адже брати воліли, щоб ми дивилися на події останніх місяців під їхнім кутом зору», — розчаровується він.
Окрім того, єпископ не бачить сенсу в продовженні переговорів, тому що «вони не дають ніяких результатів, це витрачання часу». При цьому він зазначає, що проблеми у стосунках з росіянами немає, а відтепер є чітке розуміння їхньої позиції: «Ніяких напружень у стосунках з братствами Росії ми не маємо. Наша совість чиста, бо для Росії крім добра ми нічого не зробили. А що роблять російські політики для України, то Бог їм суддя. Ми не ображаємось на наших братів християн, але сумно, що вони навіть не можуть (чи не хочуть) подивитися на події об’єктивно. Не Україна забирає в Росії території, не вона шантажує і зводить наклепи у ЗМІ на сусідню державу. На жаль, ми не відчули братерської солідарності від росіян, як відчули її від братів з Польщі, Німеччини, Швеції та багатьох інших країн Західної Європи і цілого світу», — говорить Михайло Паночко.
Про власні куди більші очікування від зустрічі каже й Анатолій Райчинець, заступник генсекретаря Українського біблійного товариства, розповідаючи, що «в кінці виступу нашої делегації ми запитали: Де більше правди, у виступах Кисельова, в новинах російського ТВ чи у живому спілкуванні братів, які сидять з вами за одним столом та на власні очі бачили все те, що відбувалось, були учасниками подій?»
Він додатково заявив, що було неофіційно домовлено про наступну зустріч, яка може відбутись одразу після виборів 25 травня або ж мати екстрений характер у разі раптового негативного розвитку подій в Україні. За його словами, хоча це й була історична зустріч, але українська сторона чекала від неї зовсім іншого висновку та намагалась зробити все, аби донести правдиву інформацію до росіян.
«Перед зустріччю ми ставили перед собою за мету виконання п’яти пунктів, зміст яких я не можу назвати. Але мушу констатувати, що ми не досягли виконання жодного з них, не було навіть спільного комюніке за результатами переговорів, не те що спільної заяви. Наші погляди кардинально різняться, особливо в тих питаннях, що стосуються Криму та його статусу, а також тієї ситуації, що продовжує розгортатись. Можу сказати, що було бажання звершити Вечерю Господню в Саду могили Ісуса Христа, бажання спільної молитви в Гефсиманському саду, але цього теж не було», — підсумовує він.
«Біль, засмучення, образи. Ми розмовляли, обмінювалися думками, почули таке, що суперечить тому, що нам розповідають. Я не буду розповідати вам всього, але скажу, що повернувся з важким серцем, бо це була непроста зустріч. Ми намагалися згладити ситуацію, але там багато біди, багато горя. Півтора дня ми молилися за єдність, мир, благословення наших країн, ми просили вибачення один в одного, але відчувалася біль у серцях лідерів… Моліться, щоб два братні народи не були втягнуті у війну. Постійно згадуйте в молитвах цю ситуацію. Тільки Господь може зцілити серця і зберегти мир», — підкреслив пастор.
Отже, подальший розвиток відносин між російськими та українськими протестантами лишається невідомим, проте, росіяни готові ініціювати нові зустрічі на нейтральній стороні. Але чи вірять українські брати в можливість росіянами почути та усвідомити правду про події в Україні? Тема залишається відкритою, а тому продовження буде.