У Центрі Шептицького 23 червня відбувся форум "Стала громада 2030" за ініціативи Львівської освітньої фундації. Тема заходу – про лідерство між партнерами, які працюють над сталим розвитком громад через соціальне служіння Церкви.
У рамках проєкту учасники дізналися про навики та якості лідера, про участь Церкви у соціальному служінні та зміни й виклики, які очікують громаду протягом наступних десяти років.
"У рамках форуму «Стала громада 2030» ми говоримо про нову реальність, виклики, які мають відбутися протягом десяти років. Учасники – це чинні й потенційні чинні партнери, голови організацій, представники різних конфесій та церковних організацій. Ми хочемо створити екуменічний діалог між людьми, між громадою та Церквою. Адже стала громада не може існувати поза Церквою, яка є центром соціального служіння. Тому ми підсилюємо потенціал громади через соціальну дію Церкви", — ділиться Аліна Михайлюк, координатор форуму.
Про образ сучасного лідера, його навики та функції у громаді розповів Андрій Рождественський, виконавчий директор центру лідерства УКУ. Спікер поділився відмінностями між поняттями менеджменту та лідерства. Якщо менеджмент — про планування та бюджетування, організацію та контроль, то лідерство — про створення напрямків, підтримку людей, мотивацію й натхнення. Ознаки ефективного лідера – самостійність та готовність брати відповідальність та ініціативу у свої руки.
Суть справжнього лідерства полягає у висвітленні реальності такою, якою вона є насправді. Показ реалій та подання інформації іншим потребують грамотного підходу, щоб вміло згрупувати людей навколо розв’язання складної проблеми. Перед тим, як впроваджувати зміни, необхідно розуміти їхній результат. Розв’язання сучасних адаптивних проблем потребує нових моделей підходу. Проект стане успішним тоді, якщо наочно покращить умови людського існування.
Теорія справжнього лідерства враховує аспект про активність, а не позицію. Тобто лідерську ініціативу достатньо проявляти у певний момент. Справжнє лідерство є процесом впливу з метою усвідомлення реальності, вирішення складних проблем. Справжні лідери вимірюються з погляду моральності. Якщо людина не має мірила моральності, то згідно із цією ідею людина є не лідером, а вождем.
Завдяки молитвам, медитації й тиші можна почути внутрішній голос, як ділиться пан Андрій. Якщо людина відчуває тривогу у спокійному становищі, це свідчить про хибні рішення, які чинить без моралі. Сьогодні моральність вже не сприймають як прояв слабкості. А щоб почути свій внутрішній голос, Андрій Рождественський рекомендує звернутися до духовного наставника чи ментора, який надихає й професійно виконує свою справу.
Лідером може стати кожен. Адже 76% лідерських якостей людина набуває і виробляє в процесі життя. Для цього потрібно бажання та наполеглива праця. Для лідера важливо визнати факт невизначеності у прийнятті рішення, опиратись на цінності й віру до себе, до справи, у Всевишнього й довіряти іншим. Спікер вважає лідером ту людину, яка вміє проявляти лідерські навички у певних ситуаціях.
У дискусійній платформі взяли участь такі спікери як Мар'яна Кащак, керівниця Львівської освітньої фундації; о. Ростислав Пендюк, заступник Голови Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ, голова Патріаршої комісії у справах молоді; о. Андрій Нагірняк, адміністратор Патріаршої Курії УГКЦ; о. Олег Лука, співзасновник Української соціальної академії; Олена Шевчук, керівниця проекту «Зміцнення місцевої самоорганізації та громадської активності в Україні»; о. Сергій Дмитрієв, керівник Управління соціального служіння ПЦУ Eleos-Ukraine, капелан; Дмитро Матюхін, відповідальний за соціальне служіння у міжконфесійному протестантському об'єднанні "Собор". Спікери говорили про те, яким має бути лідер, роль освіти у формуванні лідерства та участь Церкви в соціальному служінні, основні виклики лідера в сучасних умовах та бачення розвитку церковних громад протягом 10 років, а також поділились власним досвідом.
У рамках першого питання для дискусії, отець Андрій Нагірняк зауважив, що стала громада передбачає стабільність із розвитком. Громада не може функціонувати без людей. Щоб існувала стала громада, має існувати взаємозв’язок між всіма інститутами задля конкретних людей.
Мар’яна Кащак вважає, що стала громада є гнучкою до змін й адаптацій. Успіх спільноти закладений у тому, як швидко вона реагує, змінюється та відкрита до партнерства. Такі громади і є сталими.
Олена Шевчук каже, що сталість не фіксує проблему, а можливість та бажання створювати зміни. Сталість – про готовність діяти та розв’язувати проблеми, які визначають у громаді.
З власного досвіду служіння, отець Сергій Дмитрієв вважає, що сталість – про комфорт, якого досягаємо через розвиток місця проживання, зміни локації. А священнику під силу об’єднувати людей – потенційних лідерів.
Отець Ростислав зауважив, що сталість громади є перспективою та прогнозом її майбутнього. Щоб спрогнозувати майбутнє, треба його створити. Ця громада для цього використовує наявний ресурс. Громади багаті досвідом, людьми, історією. Церква має стати майданчиком, який об’єднує різні середовища в громаді. Проблемою сучасних громад є недовіра між соціально активними людьми. Церква має збирати такі середовища та пропонувати діалог між людьми.
Отець Олег Лука говорить про існування сталості у живій громаді, де усе залежить від спільної праці. Праця у Церкві базується на вмінні любити, творити й ділитися. Дмитро Матюхін додав, що у громаді потрібно створити можливості для освіти, вклад у майбутнє молоді та створити якісну комунікацію між громадами, інститутами й людьми.
Зі слів Олени Шевчук, важливо, щоб священники стали учасниками комунікації з громадою. Вони мають стати лідерами думок та змін у своїх парафіях. Найбільшим викликом отець Ростислав вбачає зміни парадигми про лідерство. Адже закорінилась стара модель лідерства: командир і підлеглі. Учасники громад повинні навчитися брати на себе відповідальність та проявляти ініціативу, а не підкорятись й очікувати команд. Тому людям важливо допомогти виявити свій потенціал.
«Коли ти сам не гориш, ти і не запалиш», — так вважає отець Олег Лука. Адже лідер має відкрити людям правду про самих себе. Команда складається з абсолютно різних людей, але яких об’єднують однакові цілі, цінності та пріоритети.
Спікери запевняють, що лідерський потенціал необхідно застосовувати на практиці щодня та показувати приклад іншим, тоді можливо досягнути змін. Дмитро Матюхін вбачає таку проблему сучасного лідерства: вчинки не відповідають словам. Адже лідерство – це про людей; коли ми впливаємо на інших та здатні змінювати життя інших на краще.
Згадали й про недолік щодо гнучкості інституцій та систем. Не завжди лідери можуть змінити систему, а навпаки. Отець Сергій переконаний, що добрі справи у суспільстві можуть розкритикувати, і до цього слід бути готовим. Крім того, треба реагувати на потреби громади та діяти в межах спільної цілі. Для сталого розвитку лідер повинен бути готовим змінювати програми та ідеї відповідно до часу. Лідер повинен бути готовим до змін, комунікувати з іншими, виходити за межі своєї парафії і долучатися до інших громад. І головне: виклики церкви — виклики людей.
Отець Андрій запевняє, що священнику необов’язково бути лідером. Адже не завжди він має лідерський потенціал. Священник має знайти порозуміння з іншими та згромаджувати у спільноті потенційних лідерів. А в громаді має діяти концепція мультилідерства, де рушієм до змін є не одна людина.
Спікери поділились, що громада має діяти спільно, однак повинен бути той, хто спровокує рух у спільноті та запропонує шляхи вирішення. У сучасних реаліях лідери не ті, що змінюють систему, а створюють нову і працюють над розвитком та зміною парадигми. Складовою формули лідерства є смиренність. Така людина гідно приймає свої та чужі помилки. Отець Олег Лука додав, що смирення не про слабодухість. Смирення є чітким принципом, згідно з якими лідер робить вибір.
Щодо ролі священника, то його завдання надихнути й підштовхнути учасників громад до лідерства. Церква має приймати громадські ініціативи у суспільстві та будувати взаємодію лідерів. Для балансу лідерських якостей у людині має переважати духовна складова. Адже будь-які плоди не мають вартості без духовності.
Спікери дискутували щодо жіночого лідерства у церковній громаді. Учасники зауважили, що жінки беруть активну участь у суспільстві, зокрема, у житті парафії та у власній сім’ї. Адже найбільшою силою є служіння, який є важливим аспектом у лідерстві.
Думки про моделі лідерства чоловіка й жінки між учасниками дискусії не збіглися. Спікерки платформи вважали, що шлях до лідерства чоловіків та жінок є різним. Тому жінки та чоловіки мають однаково проявляти ініціативу у сферах життя, оскільки їхні методи суттєво відрізняються. Лідерство – це не лише про самореалізацію у професії, а про служіння у суспільстві загалом.
До теми про освіту у рамках лідерства спікери підвередили, що для глобального розвитку Церкви освіта є один із пріоритетів, який розширює горизонти для самореалізації. Однак для цього потрібно розуміти мотивацію навчання, тоді людині вдасться знайти і способи здобуття освіти.
Знання стане тоді ефективним, якщо використовувати навички у практиці. Обмін знаннями та практичне застосування передбачає вихід з власної «бульбашки» та участь в чужих середовищах для власного розвитку й змін у громаді.
Спікери підсумували, що у громаді необхідно довіряти та співпрацювати одне з одним. Для цього необхідно навчитися спостерігати за тим, що відбувається навколо. Важливо вчасно виявити амбітних людей у спільнота. Лідерство передбачає безперервне навчання. А відсутність росту — ознака завершення. Тому пошуки перспектив є шансом до позитивних змін та досягненню цілей.
У другій частині форуму провели майстерню для учасників, які поділились на три групи.
Кожен учасник доєднався до однієї з тем майстерні за власним вподобанням: соціальні послуги, жіноче лідерство і комунікації у громаді.
У майстерні вони напрацювали можливі сфери розвитку в громаді протягом 10 років і презентували їх за методологією "світового кафе", яка передбачає можливість кожному учаснику висловитися із більшості тем.
"Учасники поділяться своїми напрацюваннями, визначимо напрямки співпраці із партнерами та підсумуємо, якою може стати громада у наступні 10 років", — зазначив модератор.
Пан Роман разом з дружиною приїхали на форум з Ірпіня, неподалік Києва. Подружжя представляють місцеву біблійну церкву. Чоловік зізнається, що про таку ініціативу почув вперше, однак без вагань вирішив взяти участь.
«З дружиною ми довгі роки служимо у місцевій релігійній громаді. Спершу я не розумів, чого слід очікувати від програми форуму. Але приємно здивувало, скільки існує різних доброчинних ініціатив і як працюють громади по всій Україні. Хотілось би, щоб після форуму створили комунікаційну платформу, де можна буде дізнатись про діяльність інших соціальних ініціатив».
Вже двадцять років Львівська фундація створює дискусійні платформи для партнерів, щоб ділитися досвідом і розвивати становище в громадах.
Літній одноденний форум — перша зустріч учасників, яка передбачає залучення потенційних партнерів. Зі слів організаторів, у жовтні проведуть великий форум, а в кінці року буде завершальна зустріч учасників заходу.