Археологи знайшли вівтарі та мармурові плити з написами, занурені під воду вздовж італійського узбережжя поблизу Неаполя. Знахідки, ймовірно, є залишками храму, збудованого 2000 років тому вихідцями з Набатеї, стародавнього царства на Аравійському півострові. Набатейці найбільше відомі своєю "Скарбницею", висіченою в скелі у стародавньому поселенні під назвою Петра.
Вишуканий храм був засипаний сумішшю бетону й битої кераміки. Вчені припускають, що це зробили після того, як іноземні торговці покинули цю територію. Перші результати досліджень опублікували на сторінках Кембриджського університету. Про це інформує 24 канал.
Руїни відшукали біля узбережжя Поццуолі, міста у вулканічному регіоні Кампі-Флегрей, приблизно в 16 кілометрах на схід від Неаполя. У римські часи місто було відоме під назвою Путеолі й було великою гаванню, до якої причалювали кораблі з усього римського світу, щоб привезти товари на продаж, такі як зерно.
Вулканічна активність протягом століть значно змінила берегову лінію в Пуццуолі, зануривши під воду й зберігши близько двох кілометрів складів римської епохи та інших будівель, пов'язаних з давнім портовим районом. Артефакти, витягнуті з моря ще у 18 столітті, вказували на те, що десь тут був похований храм, але ніхто точно не знав, де саме.
У 2023 році дослідники, які складали карту морського дна регіону, виявили стіни в римському стилі. Ці стіни, розміром приблизно 10 на 5 метрів, формували дві великі кімнати. Два вівтарі з білого мармуру були притулені до стіни однієї з цих кімнат. Обидва вівтарі мали кілька прямокутних заглиблень, у яких, імовірно, колись знаходилися священні камені. У кожному з приміщень також містилася мармурова плита з латинським написом "Dusari sacrum", що означає "присвячено Душарі", головному богу давньої набатейської релігії.
"Здається, що ми маємо будівлю, присвячену набатейським богам, але з римською архітектурою і латинським написом", – каже автор дослідження Мікеле Стефаніле, морський археолог з Південної вищої школи, навчального закладу в Неаполі.
Набатейське царство простягалося від північної Аравії до східного Середземномор'я. У IV-II століттях до нашої ери набатейці контролювали зростаючу мережу торгівлі предметами розкоші, такими як пахощі, золото, слонова кістка й парфуми, накопичивши величезні багатства до кінця I століття нашої ери. Величезна гробниця, яку часто називають "Скарбницею" в набатейській столиці Петрі, була побудована приблизно в той час. Усе це не могло не привернути увагу Рима, поклавши початок їхньому занепаду.
Цілком логічно, що набатейці були в Путеолі як спільнота торговців, оскільки це місто було другим за величиною в римській Італії на той час, а також головним портом. Вони користувалися своїми перевагами, несучи по світу свої релігійні обряди. Вчені кажуть, що зовсім "не дивно знайти в Путеолі храм Душарі".