На 40-ий день після народження Ісуса Христа Марія та Йосиф виконали закон, про який йдеться у Старому Завіті і який постановляв, що на 40-й день після народження хлопчика кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву.
Ця подія описується у Євангелії. Як сказано, у той час збулась передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як описує нам той день св. євангелист Лука: «Йому (Симеонові) було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: "Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраіля» (Лк. 2, 26-32).
Стрітення Господнє за Юліанським календарем відзначаємо 15 лютого (за Григоріанським — 2 лютого). Цьогоріч Стрітення припадає на перший день Великого посту, після завершення якого святкуватимемо Воскресіння Господнє (цьогоріч, до речі, за Юліанським і Григоріанським календарями дата Пасхи співпадає — 4 квітня).
На празник Стрітення, за традицією, вірні посвячують в церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла і очищення.
Празник Стрітення Господнього входить до дванадцяти найбільших церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною IV ст.
Першу згадку про святкування празника подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його «40 днем після Богоявлення». Його святкування описує так: «Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму" (Гл. 26).
З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за імператора Юстиніана (527-565) він набирає особливого значення. Імператор наказав святкувати Стрітення Господнє як великий празник і відзначати його на території всієї імперії.
Празник Стрітення на Заході напочатку був Господським і щойно набагато пізніше почав вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських празників. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.
Пречиста Діва Марія, як пише о. Юліан Катрій у книзі «Пізнай свій обряд», як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: «Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм». Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.
«Сьогодні Той, — співаємо на стихирах литії, — що колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону, бо змилосердився над нами... Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що його спершу Мойсей у темряві бачив, як на Синайській горі давав йому таблиці... Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном».