З 1991 року під керівництвом студита о. Севастяна Дмитруха було зібрано понад 3000 предметів сакрального мистецтва. Реставраційну майстерню організували в Унівському монастирі, де також створили музей. Отець Севастян каже, що у планах створити науково-реставраційний центр, де зберігатимуть сакральне мистецтво, особливо ікони.
Від початку поновлення монашества Студитського уставу в Україні у 1898 році, митрополит Андрей Шептицький був зацікавлений у тому, щоб вони продовжили традицію малювання ікон. Це також стало початком спільних зусиль із збирання та збереження цінних ікон. Було засновано два музеї: один у Студійському монастирі у Львові, а другий в Унівському Успенському монастирі (Львівська область).
Після Другої світової війни сталінський режим заборонив УГКЦ, а колекцію ікон Унівського музею частково спалили. Дев'яносто дев'ять найкращих ікон з Львівського музею було врятовано, і в 1947 році студійські ченці передали їх на зберігання до Львівського національного музею.
У період підпілля Церкви студити продовжували роботу, яку їм доручив митрополит Андрей. Вони збирали ікони, частини іконостасів та інші сакральні предмети.
З відродженням Української Греко-Католицької Церкви діяльність музеїв була відновлена. Уже провели сім виставок колекції студитів. Остання, найбільша і найуспішніша, відбулася взимку 2000-2001 років у Культурному центрі мистецтв «Дзига» у Львові за підтримки народного депутата України Тараса Стецьківа та директора Центру Маркіяна Іващишина.