Рецензія на фільм "Попєлушко: свобода є в нас" Про що не маємо права забувати, коли говоримо про громадянські і політичні свободи
Я розумію, що ви хочете лише відповідь на те, що робити, в контексті: бити/йти/сидіти/втікати/кричати/мовчати. Я вважаю, що питання глибше. Не так вже й багато літер, багато часу не вкраде. Але може це той елемент, який ми пропустили, шукаючи відповідь на наведене запитання? Даю свою рецензію на фільм "Попєлушко: свобода є в нас", яку я написав не для цього блогу, а для іншого видання, і яка ще не з'явилась друком. Видання не проти віддати першість публікації блогу на РІСУ.
7 червня 1991 року в польському місті Влоцлавек, звертаючись в проповіді до своїх співвітчизників, Папа Іван Павло ІІ сказав: Він є покровителем нашої присутності в Європі ціною жертви життя, так як Христос. Так як Христос. Як Христос має право громадянства в світі, має право громадянства в Європі тому, що віддав своє життя за всіх нас. Папа говорив про молодого священика з тихим голосом — о. Єжи Попєлушко.
Все має свою ціну. Це неправда, або, скоріше, самообман, коли ми кажемо про щось: безцінне. І це рівно справедливо для речей матеріальних і для речей духовних. Ціною вірності є переслідування, ціною любові є пробачення, ціною добра є згода на страждання, ціною Бога є втрата того, що ти поставив був на перше місце в своєму житті. А якою є ціна свободи?
На це питання тим складніше віднайти відповідь, бо наше суспільство зараз знаходиться на виразному етапі пошуків оцієї свободи. Чи цією ціною будуть обшуки, переслідування, дисидентство, зрада, незрозуміння, чи може страйки, виразна громадська позиція, протистояння несправедливості, може навіть до крові? Але чи не виникає у вас почуття, що навіть цей термін: свобода, люди розуміють по різному? Свобода від чого і від кого?
У 80-ті роки Польща проходила довгу хресну дорогу, тернисті випробування, які, тим не менш, дозволили їй закласти фундаменти своєї майбутньої свободи. Щоб нам, українцям, зрозуміти, наскільки нереальним, невірогідним в умовах соцтабору явищем була Солідарність, можемо звернутись до свідчень українських дисидентів, які пройшли через Сибір і за набагато менші речі, ніж польські члени профспілок. Чому, до прикладу, Чорновол не став нашим Валенсою? Тому є багато причин. Але серед перших і найважливіших буде також те, що у нас не було своїх Стефана Вишинського, Кароля Войтили і Єжи Попєлушко. І бути не могло, адже тільки в Польщі Католицька Церква встояла під натиском комунізму, як в жодній іншій країні за залізною куртиною. УГКЦ було загнано в підпілля і на еміграцію, а Церква в тих же Чехословаччині та Угорщині була фактично знищена на 99%. І це також пояснює, чому польський військовий стан все ж таки не був копією подій в Будапешті чи Празі у відповідних роках.
Та хресна дорога Польщі у 80-ті з'єднала націю і дозволила їй ще у комуністичний час уявити, яку саме державу і з якими пріоритетами ця нація хоче будувати. Але ціна хресної дороги показала полякам, що свобода — це не тільки відсутність тоталітаризму і міжнародне визнання.
«То ти таки цар?» - мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.» «Що таке - істина?» - озвався Пилат до нього (Ів 18, 37-38).
Ціна смерті, ціна мучеництва, навіть одної людини, заради дочасних речей є надто високою. Але про яку саме свободу йдеться? Так, ти не можеш бути вільним в країні, яку перетворили на величезний ГУЛАГ, як це було за часів комунізму. Але ти так само не будеш вільним в системі толерантності до будь-якого зла. Свободу обмежують, душать і обносять колючим дротом як зневага до прав людини, так і диктатура вседозволеності. Ти не будеш вільним в брехні, в небажанні знати істину. Тому демократія і незалежність, політичні права — це ще далеко не все. Навряд чи диктатура розбещеності стане стежкою до свободи. Все це не спроможне навіть наполовину наповнити сенсом саме слово свобода.
Свободи немає не тільки там, де обмежено вибір, але й там, де робиться вибір на користь зла. Не існує свободи без вибору добра. Свобода — це вибір дороги добра і вірність цьому виборові, як слушно зауважив св. Августин. Якою може бути ціна за таку свободу? І чи варто зупинятися на зовнішніх ознаках свободи, поки ти всередині залишаєшся невільником?
Пам'ятаєте казку Шварца Дракон? Так ось, дракона треба вбити в собі. Інакше не допоможе і цілий загін Ланселотів, цілий полк Попєлушек, ціла армія Войтил. Поки ти не захочеш вбити дракона в собі, ти не будеш вільний. А ціну за це вже заплатив Христос. Тому і свобода, яку Він дає, не від світу цього, як і Царство Його не від світу цього. Твоя свобода триватиме так довго, як довго ти вибиратимеш добро. Навіть перед лицем зла і несправедливості. Тільки тоді ти зможеш відповісти як о. Єжи: Я є вільною людиною, на закиди будь-якого з драконів твого життя.
А ціна? Ви — мої друзі. І нічого не розумієте. Я ж борюся із злом, а не з жертвами зла. Ці слова священика є луною сумного визнання Христа, що апостоли не розуміють суті Його боротьби і Його місії. Ці слова є луною твого голосу сумління, коли ти переконуєш себе, що ціль освячує засоби. Ці слова роблять можливим новозавітній принцип, якому був вірний отець Єжи: Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром (Рим 12, 21). Якщо ти прагнеш свободи, справжньої, не бутафорної, тоді ти маєш заплатити в своєму житті цю ціну: боротьби зі злом лише за допомогою добра. Так перемагав Христос. Так переміг і отець Попєлушко. Так можеш перемогти ти.
Передивись фільм, дізнайся більше про життя і слова цього свідка свободи. Його постать товаришувала моєму релігійному зросту ще від дитинства, я був присутнім на його беатифікації в Варшаві в 2010 році, слухав людей, які були з ним особисто знайомі. І завдяки цьому я зробив для себе несподіване і радісне відкриття. Свободу і справді не спинити. Бо Свобода є в нас. Бо моєю свободою є Христос.