Символом Дня св. Патрика є трилисник конюшини. Ірландці цього дня причіплювали конюшину до одягу, а після того, як все віскі було випите, викидали трилисник через ліве плече. Цей звичай називався «втопити трилисник». А взявся трилисник з історії євангелізації, яку проводив Патрик серед місцевого язичницького населення тодішньої Ірландії. Щоб якось пояснити їм християнську істину про Святу Трійцю, він зривав конюшину з трьома листками, і показуючи, говорив, що «це одна трава, хоча і має три листочки».
17 березня кожного року у більшості куточків світу відмічається День Святого Патрика. Цей день став вже цілком світським, майже втративши релігійні ознаки, подібно до того, як часто святкується Різдво (Christmas) на Заході. У більшості країн цей день відмічають в ірландських пабах, а «лобіює» свято ірландська пивна компанія «Guinness».
В Ірландії, у Північній Ірландії та в одній з канадських провінцій цей день є державним святом. Але навіть там, де не відмічається цей день на державному рівні, він святкується на рівні народному. Наприклад, у Нью-Йорку відбувається парад на честь св. Патрика з 1762 року, у Бостоні подібний парад проводиться ще раніше – з 1737 року. Національним є це свято теж в Нігерії, бо там працювало свого часу багато ірландських місіонерів, а також в Мексиці, бо там воювала за незалежність ірландська артилерійська бригада святого Патрика. У Нігерії св. Патрик також є покровителем країни, як і в Ірландії.
У ХХ-му столітті свято стало популярним і у континентальній Європі, а з приводу глобалізації – і в майже цілому світі. Побутує навіть вислів, що 17 березня «кожен є ірландцем». Зазвичай, цей день припадає на Великий піст, проте вже давно в Ірландії цього дня можна було їсти м’ясо: легенда твердила, що св. Патрик перетворює цього дня м’ясо на рибу. Якщо в Ірландії «напоєм дня» є віскі, то поза межами Ірландії зазвичай ірландське пиво.
У цей день прийнято носити зелений одяг. Цей колір символічний для Ірландії, яку так і називають «Зелений острів». Хто там був, знає чому: постійні дощі і поміркований клімат роблять цю землю майже вічно-зеленою. Хоча, колір святого Патрика не зелений, а синій, і саме такий є фоном державного герба Ірландії. А взялося це звідти, що в ірландській міфології Еріу – покровителька Ірландії, носила шати синього кольору. Коли покровителем став християнський святий, тобто Патрик, колір «перейшов» на нього.
Крім парадів, у цей день влаштовуються гуляння, в основному в пабах, та різні вечірки. Розповідаються «страшні історії», але з «щасливим кінцем», танцюються ірландські танці. Деколи проводяться веселі конкурси. Цікаво, що колись у цей день всі паби були зачиненими – у церковне свято люди не працюють, в тому теж власники пабів.
Символом Дня св. Патрика є трилисник конюшини. Ірландці цього дня причіплювали конюшину до одягу, а після того, як все віскі було випите, викидали трилисник через ліве плече. Цей звичай називався «втопити трилисник». А взявся трилисник з історії євангелізації, яку проводив Патрик серед місцевого язичницького населення тодішньої Ірландії. Щоб якось пояснити їм християнську істину про Святу Трійцю, він зривав конюшину з трьома листками, і показуючи, говорив, що «це одна трава, хоча і має три листочки».
Святий Патрик дав також традиційну назву ірландцям: падді (це як американців називають «янкі», чи німців «ганси»). Падді (Paddy) – це скорочення від імені «Патрик».
Щодо церковного вшанування, то воно має місце у римо-католицькій Церкві власне 17 березня, вшановують святого в деякій мірі теж в англіканській, пресвітеріанській, лютеранській та навіть у деяких православних спільнотах. До речі, англіканці його вшановують, бо вважають, що св. Патрик не був католиком, а вже тоді був «древнім протестантом», і діяв «незалежно від Риму». У Нью-Йорку є знаменитий католицький кафедральний собор св. Патрика, у самому центрі Манхеттену. Але один з найстарших соборів святого Патрика є у Дубліні, столиці Ірландії, побудований 1191 року. У цьому соборі, до речі, у XVIII столітті, був настоятелем Джонатан Свіфт – відомий письменник-сатирик, автор «Мандрів Ґуллівера».
Точну дату народження св. Патрика важко визначити – по різним даним він міг народитися у таких роках: 371, 373, 385, 389, 415. Місцем народження була скоріше за все Британія: або Англія, або Уельс. Дата смерті теж не певна, різні джерела подають його день смерті на рік: 457, 460, 461, 469, 492, 493. Місце смерті точно не відоме. Так само як і день. Були дві дати смерті, якщо йдеться про день, щодо яких сперечалися: 8 і 9 березня. Врешті, склали ці дати докупи, і вийшло 17 березня. Основним же джерелом даних про життя св. Патрика є його власний твір «Сповідь», написаний латиною. За це св. Патрика вважають в Ірландії засновником ірландської літератури.
В цьому творі Патрик згадує про тисячі хрещень, як він провів в Ірландії, що мав контакт з місцевими королями та чиновниками, перебував також у в’язниці за свою діяльність. Початково його паствою була молодь, жінки та раби. Згідно з хроніками, св. Патрик заснував в Ірландії від 300 до 600 християнських храмів і хрестив біля 120.000 людей. Наскільки достовірна ця інформація – не відомо, проте деякий час після нього більшість Ірландії дійсно стала християнською. Скоріше за все, християнство поширювалося в Ірландії за допомогою навернених місцевих аристократів-землевласників. Варто однак пам’ятати, що св. Патрик не був першим християнином на цьому острові. Християнські захоронення, які тут знаходять, датуються деколи IV-м століттям, тобто до періоду місіонерської діяльності святого.
Починаючи з XIV століття, св. Патрика зображують на іконах в єпископському одязі, безбородого, проте вже від XVІІ ст. він на іконах – з бородою. Часто має в одній руці трилисник конюшини, інколи топче ногою змію.
Є цікава теорія, що місія святого Патрика вплинула на варягів Скандинавії, які пізніше, через декілька століть, вплинули на християнізацію Київської Русі.
До речі, Священний Синод РПЦ, що зібрався 9 березня 2017 року, постановив внести до свого церковного календаря 16 латинських святих, що жили у першому тисячолітті. Серед них теж «св. Патрикія, просвітителя Ірландії», день спомину – 17/30 березня.