Святкова оселя – як писанка: маловідомі великодні прикраси

«Зелений горбочок»

Колись бабуся навчила мене, що до Великодня треба мати на святковому столі посудину з землею і паростками вівса, по краю якої викласти крашанки. Цей звичай описав у своєму етнографічному нарисі «Звичаї нашого народу» Олекса Воропай. Утім він вважав, що він поширений лише в одній місцевості. «У південних степах України, на Херсонщині, існує цікавий звичай ставити на великодній стіл, поміж напитками та наїдками, тарілку, на якій могилкою насипана земля з зеленою травичкою, що росте з неї. Для цього здебільшого сіють овес – за два тижні перед святами. Зелень повинна вирости так, щоб у ній могло сховатися яйце, отже досягти 7-8 см., — пише Олекса Воропай. – Навколо цієї «могилки», поміж зеленню кладуть стільки червоних крашанок, скільки в цій хаті померло рідні. Отже це ніби символічна могила. Вона стоїть на столі поруч з паскою цілий тиждень, аж до Хоминого понеділка, коли, як кажуть селяни, "наш Великдень одходить"».

Ці паростки символізують воскресіння (зерно перед тим як прорости — вмирає), а крашанки-писанки — наших предків, які відійшли у засвіти.

Проте цей звичай був не лише на Херсонщині. Моя бабуся дотримувалася його в містечку на межі Київщини і Чернігівщини. А, судячи з відповідей на питання, поставлене мною на Фейсбуку, свого часу так робили по всій Україні – від Лемківщини до Слобожанщини. За словами Наталі Свиридюк, її бабуся в Полтаві садила перед Великоднем пшеницю, і для цього мала спеціальну старовинну тарілку. Посудини з пророслим житом, подекуди з пшеницею, перед Великоднем ставили і по церквах, біля плащаниці. «Колись вперше таке побачив у церкві міста Житомира, в 1990-х, я тоді був там пономарем, — каже народний майстер Олексій Пшеничнюк. – Навколо ікони воскресіння, в спеціальній рамі, був висіяний овес і лежали крашанки. Священник тієї церкви постійно робив таке на Великдень».

Великодня витинанка

Здавна українці до свята Великодня прикрашають житло новими настінними розписами або витинанками. Такі картинки вирізали ножицями з кольорового паперу, або ж із білого, який розмальовували фарбами. У традиційній українській хаті їх кріпили на піч або у проміжках між вікнами. Сьогодні ми можемо приклеїти витинанки на картон (або навіть вставити в рамку) і так прикрасити ними свої домівки.

Для того, щоб виготовити витинанку, слід запастися кольоровим папером, картоном, ножицями і клеєм. Аркуш кольорового паперу згинаємо навпіл, білим боком догори. Бажаний візерунок в перших творах можна накреслити олівцем. Надалі бажано відразу витинати ножицями, з уяви.

Віссю зображення є лінія згину. Її не можна перерізати. Витинається лише половинка зображення. Потім розгортаємо і приклеюємо до аркушу картону.

Опісля це основне зображення можна прикрасити деталями – листям, квітами, птахами, оленями. Всі деталі витинаються також зі складеного вдвоє чи вчетверо та більше аркуша кольорового паперу, і прикріплюються до картинки симетрично.

Нині розповсюдженою є авторська витинанка, яку митці вирізають ножиком. Вона не завжди симетрична, має багато складних ажурних деталей. Мати авторську українську витинанку від відомого митця в своїй оселі — це навіть модно!

«Голуб» із писанки

Чи ви коли-небудь робили великоднього голуба? Таку прикрасу виготовляють із писанки, тіста (або воску) і кольорового паперу. Три аркуші кольорового паперу складають смужками у вигляді „віяла”. Потім згинають кожну зі складених «віял» удвоє і внутрішню частину склеюють. Виходить щось, схоже на гофроване чверть-коло – це крила і хвіст голуба. Тоді замішують трошки крутого прісного тіста (борошно і вода) і приклеюють ним крила до боків писанки, а хвіст, відповідно, до її гузка. З тіста виліплюють також шию з голівкою і кріплять до носка писанки. До готового голуба прилаштовують нитку і підвішують його до стелі біля образів.