13 вересня, напередодні одного з найбільших свят літургійного року — Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста, християни візантійського обряду відзначають пам’ять Оновлення храму Воскресіння в Єрусалимі. Якщо заглянути в історію, то побачимо, що саме подія посвячення храму Воскресіння була центральною, а урочисте почитання Хреста вже виокремилося з неї.
Станом на IV ст., коли християнство у Візантійській імперії стало вільно сповідуватися, а її правителі свв. Костянтин та Олена відновлювали сплюндровані та будували нові святині, Єрусалим перебував у занепаді. Від здобуття та зруйнування його римським імператором Титом 70 р. і аж до цього часу у ньому хазяйнували погани. Вони вигнали з міста всіх юдеїв, а християнські пам’ятки закидували землею та на їхньому місці будували капища своїм божествам.
Пам’ять про те, де відбувалися найвизначніші події з життя Ісуса Христа, передавалася усно. Тож Костянтин та Олена на основі цих свідчень вирішили відновити їх. На той час Голгота та Гріб Господній неподалік були зрівняні з землею, і на їхньому місці стояв храм Венери.
Рівноапостольна Олена у Єрусалимі спершу зруйнувала всі язичницькі храми та взялася до відновлення християнських святинь. На місці розп’яття та поховання Ісуса Христа знайшла три хрести, один з яких чудесним способом визначили як той, який належав Спасителеві. Почалося спорудження храму на честь Христового Воскресіння, яке тривало десять років. Він охоплював і Голготу, і Господній Гріб.
Будівництво завершилося 335 р., вже по смерті рівноапостольної Олени, і 13 вересня цього року відбулося урочисте освячення храму, на якому були присутні єрархи з різних куточків імперії. Імператор Костянтин наказав прийти на свято і учасникам Тирського собору — аріанського зібрання, яке висувало звинувачення проти св. Атанасія Олександрійського (рішення цього собору пізніше скасував Вселенський Собор у Константинополі 381 р.).
У храмі Воскресіння поклали знайдений Чесний і Животворчий Хрест. Разом з тим цього дня відбулося освячення всього Єрусалиму, очищеного від поганських впливів та з відновленими християнськими святинями. Церковний історик Євсевій, описуючи урочистості 13 вересня 335 р., говорить про храм Воскресіння як про передвісника Нового Єрусалиму.
Закономірно, що святкування спомину Оновлення храму Воскресіння набуло в Єрусалимі значної популярності. Його посвяття тривало вісім днів, серед яких було й Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста. Паломниця Сильвія Аквітанська (Етерія) у своєму щоденнику згадує, що ці дві події святкували в один день.
614 р. Єрусалим захопили перси і зруйнували храм Воскресіння (пізніше він неодноразово відновлювався). Щоб врятувати Хрест Господній, його перенесли до Константинополя. Так святкування Оновлення храму Воскресіння занепало, а на передній план вийшло Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста. Оновлення збереглося лише як один день його передсвяття.
У всякому разі існує між цими двома святами зв’язок, як між Христовим Розп’яттям та Воскресінням. В народі свято Оновлення храму називали “Воскресінням словучим”, аби підкреслити, що воно лише на словах вказує на Воскресіння та славить його, не претендуючи на повну славу Пасхи.
Роздумуючи над освяченням храму, літургійні тексти 13 вересня пригадують, навіщо взагалі по всьому світу споруджуються церкви — щоб у видимий спосіб відобразити небесну спільність оновленого людства з Богом. Приходячи до будь-якого храму на спільну молитву, людина висловлює свою згоду на приєднання до цієї спільноти. Майже на кожному богослужінні 13 вересня звучить тропар, що це підкреслює: “Так, як велич небес, і земну красу святої оселі Твоєї, Господи, показав Ти, утверди й храм цей на віки віків, і прийми наші моління, які неустанно приносимо в ньому, заради Богородиці, Життя і Воскресіння всіх”.
Сідальний Утрені на честь Оновлення храму вплітає цю подію у канву її старозавітних прообразів та есхатологічної перспективи: “Скинію свідоцтва Хритстос показав, і Божественний Мойсей на землі воздвиг, і храм оновлює Соломон жертвами: ми ж, до нового Єрусалиму з вірою прибігаючи, як Давид божественно оспіваймо Розп’ятого за нас, просячи прощення всього, чим згрішили”.
Як і в інших празниках літургійного року, незалежно від того, якій події чи якому святому вони присвячені, головною дійовою Особою в Оновленні храму виступає Христос. “Все просвітив приходом Христос, світ оновив Духом Божественним своїм, і душі оновлюються: дім бо поставлений нині на славу Господню, де оновлює серця вірних Христос Бог наш на спасіння людей” (сідальний Утрені).
Як місце розп’яття, поховання та воскресіння Христового було зневажене, забуте, а потім відновлене, так і Христос оновлює зневажених гріхом. Оновлення храму Воскресіння в Єрусалимі стає прообразом оновлення кожної людської душі та її нового життя в Бозі.
“Оновлюйтеся, браття, і стару людину відложивши, в новизні життя жительствуйте, наклавши узду на все, від чого смерть; усі члени вишколімо, всяку лукаву поживу з дерева зненавидівши; і згадуймо старе тільки задля того, щоб його уникати. Так нехай оновлюється людина, так ушановується оновлення день!” (стихира Вечірні).
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##