Сьогодні, 18 листопада за Юліанським календарем (яке випадає на 1 грудня за астрономічним календарем), Східна Церква вшановує святого мученика Романа Кесарійського, диякона з Палестини, який загинув на поч. IV ст., у часи правління імператора Діоклетіана (284-305).
Коли почалася нова хвиля гоніння, Роман перебував в Антіохії, проповідував і зміцнював християн у вірі. Правитель Асклипіад захотів зруйнувати християнський храм. Роман закликав віруючих стати на його захист: «За церкву Божу стати до крові та смерті добро є», — йдеться у «Житія святих» митр. Дмитро Туптала. — «Добре, отож, учинимо, коли, захищаючи олтарі Божі, впадемо побиті на порозі святого храму. Бо хоча б на який бік не випала війна, ми, християни, переможцями явимося, коли не дамо розорити дому Божого, та у воюючій Церкві торжествувати будемо. Коли упадемо при своєму олтарі побиті, то в торжествуючі Церкві, котра є на небесах, переможну пісню заспіваємо».
За якийсь час було язичницьке свято і до міста зібралося багато людей. Роман звертався до присутніх і ревно переконував їх відійти від ідолопоклонства. Він також критикував самого правителя Асклипіада: «Звабився ти, єпарше, йдучи до ідолів, не є бо ідоли богами, але один є Бог істинний Ісус Христос». За це його правитель наказав ув’язнити та примушував зректися Христа.
Романа катували різними методами, але він у той час прославляв Христа. Врешті його засудили до спалення. Але коли запалили багаття, то раптом пішов дощ і його загасив. Роман був неушкоджений і глузував над язичниками і прославляв Бога. За це Асклипіад наказав відтяти йому язика. Проте він зумів навіть без язика чітко проповідувати. Тоді його замкнули в темниці, а справу передали на розгляд цезаря. Той наказав задусити Романа. Так він відійшов у вічність 18 (17) листопада 303 (304) року.