Фахівці розпочали працювати над вивченням поховання польських солдат у підвалі єзуїтського костелу Найсвятішого Серця Ісуса. У Чернівецькій міській раді створена спеціальна робоча група
Єзуїт Міхал Круль – із Польщі. Студіює у Кракові філософію, готується стати священиком. А на ці кілька днів приїхав до Чернівців і добровільно допомагає тут у костелі. Щодень одягає робочі рукавиці і двома відрами виносить із підвалу храму цеглу. У величному, але страшенно занедбанному та обшарпаному і ще не діючому храмі, бачить велику перспективу. Парафіяни власними силами наводять тут порядок і збирають гроші на реконструкцію. А тим часом зовсім окрема історія розвивається із підвальним приміщенням храму.
Його зараз розпочали облаштовувати. Там знаходяться 60 цинкових гробів польських вояків І-ої Світової війни. А ще там багато цегли, яку потрібно винести. Ймовірно, що до кінця року запрацює меморіал пам’яті, хоча зі статусом цього підвалу-примішення фахівці ще не визначилися. Однак робочою групою прийнято рішення, що поховання солдат точно нікуди не переноситимуть. Кошти на облаштування цієї так званої гробниці вже виділила Польща. Як зазначають у відділі охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, це грантові кошти, і вони мають бути освоєні до кінця року. Тобто, поховання під землею має бути облаштоване саме у ці терміни.
Увага до історії із польськими солдатами останніми днями набула немалого розголосу у місті. Однак не всі ЗМІ подають інформацію правильно. Адже йдеться не про виявлення поховань (цей факт вже відомий), а про те, що для громадськості (фахівців – в даному випадку) відкрили для доступу місце поховання 60 солдатів І-ої Світової війни. Історики вже досліджували і ще будуть досліджувати все, що пов’язано з цими вояками і битвою, у якій вони загинули. Адже тривалий час ця історія ширилася містом як легенда.
Настоятель храму, отець-єзуїт Станіслав Смольчевський розповідає, що коли отримали доступ до архівів і знайшли там відповідні документи, то могли пересвідчитися, що дійсно у підвалі храму є поховання. Довелося чекати до сьогоднішніх днів, коли зібралася відповідна комісія і відкрила цю гробницю. Йдеться про 60 перепохованих жовнірів Першої світової війни польсьского походження.
Вперше поховання у цьому храмі було виявлено у 1952 році, тоді костел вже був недіючим. До того двері у підвальне приміщення храму були зачинені, а саме місце було захаращене. Парафіяни костелу Найсвятіщого серця Ісуса кажуть: вперше змогли побачити ці поховання кілька років тому, коли храм повернули вірним.
— Минулої п’ятниці в приміщенні нашого костелу відбулось виїздне засідання спеціальної робочої групи Чернівецької міської ради, що надала дозвіл на відкриття поховання 60-ти солдатів І-ої Світової війни — для подальшої роботи над створенням меморіалу, на який виділила кошти Польща, — розповідає Інна Келлер, голова парафіяльної ради костелу, історик. — Маємо досвід, що на темі цього захоронення довгі роки піаряться усі, кому не лінь. А ситуація виглядає наступним чином: захоронення вояків залишаться у підземеллі храму, їх нікуди не вивозитумуть. А щодо самого історичного факту — то це тема для дослідження істориками. Власне, я сама працюватиму в архівах, збиратиму інформацію, бо потрібно ідентифікувати людей, які тут зохоронені.
Начальник відділу охорону культурної спадщини Чернівецької міської ради Олена Пушкова пояснює:
— Звісно, очікується непроста науково-дослідна робота і, ймовірно, за участі як українських, так і польських фахівців. А ще треба буде визначити, в якому статусі працюватиме це підвальне приміщення, як розділити туристичний потік від парафіяльного життя. Адже, зрозуміло, що місце поховання захочуть відвідати туристи. Однак це все таки храм, і парафіяни зараз ведуть там ремонті роботи. Також потрібно буде оцінити, наскільки безпечним є вхід у підвал.
Наразі у підвальному приміщенні лежать цинкові гроби, викладені пірамідами. Поруч невеликий вівтар, на якому стоїть свічка, біля нього — великий хрест, на якому є напис польською мовою про те, що тут поховані польські легіонери та один козак.
— За часів Першої Світової війни на території тодішньої Австро-Угорської Буковини воювали польські легіонери бригади під командуванням генерала Галлера, — розповідає пані Інна. — Уже в серпні 1914 року легіонери вели жорстокі бої проти російської армії під Раранчею (нині це село Рідківці) Новоселицького району. Перші поховання з’явились у Чернівцях уже після битви 23 серпня 1914 року під Раранчею. Останні бої велися під Раранчею в серпні 1917 року. На місці загибелі легіонерів були утворені братські могили.
Після окупації Буковини Румунією, згідно з міжнародними конвенціями, в 1923 році почались упорядкування солдатських цвинтарів, у березні того ж року в Чернівцях виник “Цвинтар Героїв”. У 1936 році за ініціативи католицького товариства «Сокіл» та Польського дому в Чернівцях, на Буковину прибула польська делегація на чолі з послом Польщі в Румунії, яка разом з представниками румунського уряду відкрили могили польських солдат і вилучили з них залишки тіл. Всі залишки тіл були вкладені в спеціальні цинкові ящики, герметично закриті і перевезені до Чернівців до костелу Найсвятішого Серця Ісуса по вул. Шевченка 2-А. Частина тіл була перевезена до Польщі, до Кракова і похована на Раковському цвинтарі. А 60 вояків, серед яких 59 польських легіонерів і 1 руський казак були переміщені до підвалу костелу.
Уже за радянських часів у 1952 році, за постановою Ради Міністрів СРСР, було проведено перезахоронення солдат в склепі підвального приміщення тоді православної Вознесенської церкви м. Чернівці ( в 1944 році костел Найсвятішого Серця Ісуса закрили, а в його приміщенні у 1945 році відкрили православну церкву). Перезахоронення проводилось у склепі без відкриття гробів, із замуруванням цегляною стіною. На стіні було вміщено меморіальну дошку «Здесь захоронены 60 польских солдат, погибших в войну 1914-1917г.г.»
Вірні костелу Найсвятішого Серця Ісуса сподіваються, що якщо туристи відвідуватимуть поховання солдат, то це приверне увагу і до самого храму, який зараз потребує великої реконструкції і великих коштів для цього. З 1960 року тут працював Чернівецький обласний архів і будівля костелу була розділена на поверхи.