Темненькая нічка

Темненькая нічка
Тьмою світ закрила.
На небеснім полі
Зоря ся з’явила.

А у Вефлеємі
Нині мир явився.
Люди, звеселіться,
Сам Бог народився.

Народився нині
З Марії-діви,
З пречистой, славної,
Ще й з Богородиці.

А та Матір Божа
По світу ходила.
Прийшла до багача,
На ніч ся просила.

- Пане-господарю,
Переночуй мене,
Бо темная нічка
Заходить на мене.

А той пан-господар
Не хтів ночувати,
Сказав своїм слугам
Псами наганяти.

А тії собаки
її не кусали.
Перед Матір Божу
На коліна стали.

А та Матір Божа
По світу ходила.
Прийшла до бідного,
На ніч ся просила.

- Пане-господарю,
Переночуй мене,
Бо темная нічка
Заходить на мене.

- Ой радий, я б радий
Переночувати,
Тільки я не маю
Вечероньки дати.

- А я та й не хочу
Вечероньки твої,
Тільки пусти мене
До світлоньки свої.

Чи то сонце сходить,
Чи місяць заходить,
Чи то Матір Божа
Свого сина родить.

То не сонце сходить,
Не місяць заходить,
А то Божа Матір
Йсуса Христа родить.

Якби мені знати,
Що то Мати Божа,
То пустив би її
До своєго ложа.

Інша версія

Темненькая нічка тьмою світ закрила, (2)
Тьмою світ закрила.

А Пречиста Діва по світу ходила,
Прийшла до багача, (2) на ніч ся просила:

– Пане господарю, переночуй мене,
Бо темная нічка (2) находить на мене.

А той пан господар не хтів ночувати,
Сказав своїм слугам (2) собаками гнати.

А тії собаки як ся налякали –
Перед Матір Божов (2) на колінця впали.

А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до бідного, (2) на ніч ся просила.

– Пустив би Тя, пустив переночувати,
Але ж я не маю (2) вечероньки дати.

– Не треба, не треба вечероньки твої,
Тільки пусти ж мене (2) до стаєньки свої.

– Вставай, жінко, вставай, доки будеш спала?
Щось наша стаєнька (2) світлом засіяла.

То не сонце сходить, не місяць заходить,
То Пречиста Діва (2) свого Сина родить.

Старий рік минає, новий наступає. (2)
Христос ся раждає!