На запрошення владики Бориса Ґудзяка мені з колегою випала нагода бути свідком його інавгурації на Філадельфійський престол. Щоби описати всю атмосферу, яка панувала на цій події, мало формату новин, хочеться блогом спробувати передати емоції та враження.
Незадовго після того, як стала відома дата і програма інавгурації нового митрополита Філадельфійського УГКЦ владики Бориса Ґудзяка, він запросив працівників РІСУ взяти участь у цьому заході. Для нас це була можливість ближче познайомитися з релігійним життям українців за океаном.
Ще перед вилітом ми вже знали, що програма буде насичена, що варто буде представити всі ці заходи, оскільки вони всі дійсно цікаві. І якщо події можна передати новинами чи фоторепортажами, то емоції, які тут панували, найкраще описати в блозі.
Відразу зауважу, що на святі панувала особлива атмосфера - родинна. Можливо тому, що серед тих, хто прибув на свято, дійсно нерідко зустрічалися родичі чи близькі друзі, які тепер є розкидані по різних куточках Північної Америки чи Європи, але підтримують між собою стосунки. Проте ця родинність легко переносилася і на всіх решта, навіть тих, хто тут був вперше. Тим більше, що знайти спільних знайомих переважно не становило проблеми. А на інавгурацію приїхали численні гості зі США і Канади, із Західної Європи, особливо, з єпархії св. Володимира з центром у Парижі, яку досі очолював владика Борис. Як вони жартували: коли офіційно стало відомо, що владику переводять до Філадельфії, у паризькій резиденції став небажаним популярний сир «Філадельфія», щоби не нагадував про їх втрату... І ось така родинно-радісна атмосфера панувала весь інавгураційний тиждень.
Ми прибули напередодні початку урочистого тижня і відразу відчули, що це буде не просто типова церемонія введення на престол нового архиєпископа. В своєму інтерв’ю РІСУ владика Борис наголосив, що він прагне щирого спілування, від серця до серця: «Сьогодні більше ніж коли-небудь бракує того спілкування душевного: від душі до душі, від серця до серця. Воно часом відсутнє в Церкві, там, де панує система і страх. Є відстані між поколіннями, між хвилями міграції, між чоловіками і жінками, між клиром і мирянами, між людьми, які є носіями різних ідеологічних відтінків. Тут питання виникає, чи можемо ми говорити «від серця до серця»?»
І в результаті вийшов тиждень багаторівневого спілкування: від Літургії і співаної молитви до академічної дискусії і молодіжної забави.
Молитов було багато і різних. Все ж зібралася більшість єпископату УГКЦ, а ще десятки священиків, тому закерувати молитву було кому. І фактично з такої молитовної атмосфери все і почалося. Студентський хор УКУ, якого владика Борис також запросив на святкування, прикрасив цю атмосферу чудовим співом, який відразу зауважили як місцеві хористи, так і численні гості.
Центральна подія тижня — інавгураційна Архиєрейська Літургія, яку очолив Блаженніший Святослав — стала дійсно помпезним заходом: майже 50 єпископів, дві сотні священиків, кілька тисяч мирян, об’єдний з різних парафій хор. Серед почесних гостей — кардинали, очільник УПЦ в США митрополит Антоній (Щерба), представники нунціатури і українського посольства. З собору Непорочного Зачаття велася інтернет-трансляція і ще близько десятка приватних осіб робили стріми на своїх каналах в соціальних мережах. І попри цей офіційний стиль, виступи нунція, єпископів УГКЦ, проповіді самого Блаженнішого Святослава, відчувалася все та ж родинна атмосфера і взаємна близькість.
Родзинкою стало слово владики Бориса, яке він виголосив, пішовши у паству. Якщо для спільноти УКУ це не дивина, то для місцевого клиру і мирян - це знаковий крок до зближення і діалогу. Митрополит Борис звернувся до дівчинки в інвалідному візочку і закликав її стати постійною парафіянкою в храмі. Він звертався особисто також до інших присутніх людей, говорив про ті свідчення віри, які зараз переживають в Україні ті, що на фронті. Він звернув увагу на ікони на дошках з-під зброї, які були привезені з України щоби символічно свідчити про події в країні.
Після Літургії на спільній трапезі була нагода для зустрічей і спілкування. Владики з України мали нагоду поговорити зі своїми колишніми парафіянами, які зараз живуть в Америці. До Блаженнішого Святослава вишукувалася черга для приватних розмов і фотографування. Святкову атмосферу створювали виступи Брії Блессінг і Тараса Чубая.
Таким чином вже від початку інавгураційний тиждень став дійсно спілкуванням від серця до серця, як цього і хотів владика Борис.
Про інші заходи і враження буде мова у наступному блозі.