З 24 лютого по 1 березня триває Сиропусний тиждень, або так звана «широка Масляна». Це тиждень приготувань до Великого посту. З дохристиянських часів це було свято прощання із зимою і вітання весни.
Закінчується він так званою Прощеною неділею, коли кожен повинен забути про кривди та попросити пробачення в усіх, кого образив.
Масниця, Масляниця або з російської Масляна, як і багато інших давніх українських народних свят, була включена до Християнського календаря, але з прив’язкою до Великодня, тоді, як раніше Масляну святкували напередодні Новоліття – язичницького Нового року. Він розпочинався з першим весняним Молодиком, який настає перед весняним рівноденням.
На масляному тижні не вживали м’яса, а виключно молочні продукти, та зазвичай вшановували худобу. У храмі освячували продукти тваринного походження, зокрема, масло, молоко, сир.
Церковною мовою цей тиждень називається Сиропусним.
Основною стравою на Масляницю, як відомо, є млинці, які печуть щодня з понеділка по неділю. Млинці випікають із житнього та пшеничного борошна, з різних злаків — гречки, проса, вівса, роблять їх простими і з припіком (із додаванням різних продуктів). До млинців подають: масло, сметану, мед, малосольну рибу, оселедець, повидло, варення.
Також Масляна відома всенародними гуляннями: це танці, співи, катання з гірок, на санчатах, спорудження опудала тощо.
Кожен день тижня має власні традиції. В понеділок влаштовують гуляння і роблять з соломи ляльку. У вівторок дівчата частують млинцями хлопців, а свекрухи приглядають невісток. У середу теща пригощає зятя, а в п'ятницю в гості чекають на тещу. І зять має запросити її особисто.
У неділю гуляння завершують, сповідаються і просять одне в одного вибачення. Потім йдуть до лазні – Великий піст зустрічати треба очистившись і душею, і тілом.
В західній Україні цей період перед Великоднім постом називають Запустами і немає традиції випікати млинці.
Історична довідка:
Відзначення масляної або сиропусного тижня почалася в Східній Церкві 610 року за православного кесаря Іраклія, котрий провадив війну з перським царем-язичником Хосроєм і обіцяв цей м’ясопусний тиждень перед Великим постом змінити на сирний тиждень, коли б йому Бог дав перемогу над язичниками-персами. І, перемігши персів, він виконав свою обітницю, про що синаксар сирної суботи свідчить на сторінці 143. Підтверджує це святий Никифор, патріарх Константинопольський, котрий написав у своєму каноні: «Треба, щоб монахи постили в середу й п’ятницю сирного тижня, а по відправі Служби Ранішосвячених Дарів хай їдять сир». Про це розповідає архимандрит Іоаникій Ґалятовський.