Кланово-корупційний устрій держави й надалі існує, і як виглядає, нема на теперішньому владному олімпі політичної волі його демонтувати та створити нову систему суспільних відносин за зразком класичних європейських демократій.
Минає рік, відколи на Майдані у Києві, а відтак – на усіх майданах України розпочалася Революція Гідності. Народ повстав проти квазі-державного управління країною, яке звершувала злочинна «Сім’я» та її сателіти-опричники у кожному закутку нашої землі. Українці піднялися на захист своєї національної гідності і отримали поки що першу перемогу: повалили комуно-олігархічний кримінальний режим Януковича. Але кланово-корупційний устрій держави й надалі існує, і як виглядає, нема на теперішньому владному олімпі політичної волі його демонтувати та створити нову систему суспільних відносин за зразком класичних європейських демократій.
Нова Україна постає у руїнах посткомуністичного ладу. І тому жертви і втрати -неминучі. Але вони виявилися надмірними, їх можна було передбачити і не допустити. Щоби вирівняти нашу вибоїсту і круту дорогу до волі, потрібно якнайшвидше добитись відповідей на питання:
- Чому так сталося, що Янукович і його братва безперешкодно з награбованими мільярдами покинула Україну і тепер фінансує нашу руїну?
- Чому досі не встановлені замовники і розстрільники Небесної Сотні?
- Чому без жодного спротиву і контрибуції український Крим фактично подаровано Росії?
- Чому АТО не було проведено з моментом захоплення терористами стратегічних державних об’єктів в Луганську і Донецьку, і чому тепер повномасштабну війну з тисячами убитих українських воїнів і мирних жителів, з десятками тисяч зруйнованих будинків і підприємств, цілих міст і сіл називають якимсь АТО?
- Чому ніхто з українських можновладців не поніс персональної відповідальності за жертви і провальні операції під час війни на Донбасі?
- Чому українське військо при мільярдних асигнуваннях з держбюджету досі утримується силами добровільних пожертв українців та героїв-волонтерів?
- Чому лікарі, вчителі, інші трудівники соціальної сфери, пенсіонери, інваліди у прифронтовій українській зоні вже півроку не отримують навіть мізерної платні і змушені виходити на мітинги протесту під мінометними обстрілами, у той час, коли їм за мужність, героїзм та український патріотизм треба платити щонайменше удвічі більше?
- Чому у цей самий час скоробагатьки й надалі розкошують за рахунок грабежу народу, контрабанди, відмивання фантастичних сум від злочинних оборудок, водночас викидаючи мільйони на купівлю депутатських мандатів, засмагання на дорогих курортах, влаштування «царських» забав? Чи не гадує це бенкет під час чуми?
- Чому в Україні і досі радикально не розпочато хоча б однієї з кількох десятків реформ, анонсованих на сцені Майдану та з високих владних трибун?
- Хто персонально відповість за те, що впродовж року гривня втратила 100 відсотків своєї вартості і хто її компенсує найбільш зубожілим верствам населення?
- Чому українці досі живуть в атмосфері суцільної дезінформації і відвертої брехні із владних уст про реальний стан України, а телебачення й надалі годує їх російською попсою та огидними фільмами-бойовиками?
- Чому всенароднообраний Президент не звітує перед нацією кожного дня хоча б по п’ять хвилин про те, як живе країна у стані війни і що він, уряд і парламент роблять для того, щоб ми вийшли з цієї катастрофи переможцями?..
Переліком цих і подібних питань можна було б заповнити усю газетну площу. Але народ вимагає негайної відповіді бодай на ті, головні питання, які подані вище. Якщо це не станеться впродовж найближчих тижнів, хвиля Революції Гідності може вийти з берегів і затопити Україну.
Просімо в милосердного Ісуса про розум, сумління і терпеливість кожного з нас, бо від цього малежить або наше майбутнє, або небуття…