15 листопада у Церков візантійської традиції починається передріздвяний піст Пилипівка, названий так на честь свята св. апостола Пилипа, яке відзначають 14 листопада. Через неточність юліанського календаря, Церкви, які його дотримуються, починають піст 28 листопада. Він триває до Надвечір'я Різдва.
Великі християнські свята завжди супроводжуються передсвятковим постом. Різдво Христове, як і свято Воскресіння Господнього, належить до найбільших празників у році, тому піст перед Різдвом творився на зразок Пасхального посту.
«Колискою» цього посту, як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, є давня Галлія (сьогоднішня Франція). Згадки про підготовчий піст до Христового Різдва на цих територіях сягають V ст. Єпископ Григорій з Тур (+ 594 р.) говорить, що св. Перпетуус, єпископ Турський (+ 491 р.), починаючи від дня св. Мартина (11 листопада) аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567 р.) приписує монахам постити кожного дня в грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак — до Англії.
Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву «адвенту», що з-латинської означає «прихід», тобто прихід у світ Христа. Спершу слово «адвент» означало сам празник Христового Різдва, а пізніше — почало означати час перед Христовим Різдвом. У IX ст. перша неділя адвенту стає на Заході початком церковного року.
Якщо на Заході різдвяний піст у VI ст. стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу у цей час він лише починається. Першу згадку про різдвяний піст — від 14 листопада подає Коптійський календар у VIII ст. Іванові Постникові (582-595), Патріархові Царгороду, приписують таке правило: «Годиться, щоб миряни здержувалися від м'яса в дві Чотиридесятниці — це є піст св. Пилипа і піст св. Апостолів Петра й Павла». У ІХ ст. різдвяний піст стає загальним на усьому Сході.
На Русі в домонгольській добі впродовж року були, окрім пасхального, ще три інші тривалі пости. Київський митрополит Георгій (+1077) називає різдвяний піст Пилипівкою, що означає, що він починався після дня св. Пилипа, тобто з 15 листопада. Під час Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку: це вживання їжі раз на день без молока і без м'яса, а в суботу й неділю дозволяє вживати рибу. Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
У той же час, богослови звертають увагу, що літургійно саме свято Андрія (30 листопада) відкриває різдвяну тему у богослужіннях, тобто починає готувати Церкву до Різдва. Стихири вечірні цього свята недвозначно вказують нам на зв’язок із народженням Христа. Від дня святого апостола Андрія починається також традиція співу стихир Предпразненства Різдва при завершенні кожної важливішої літургійної піснетворчості.
В українській культурі маємо традицію т. зв. Андріївських вечорниць, тобто забав в ніч перед святом св. Андрія, що швидше всього є запустами перед початком різдвяного посту.
Церква вчить, що час посту — це насамперед час очищення душі та приготування особи до відзначення світлого християнського свята, зокрема події приходу у світ Ісуса Христа.
Піст для християн супроводжується частою молитвою, читання Святого Письма та прийняттям Святих Таїн, які повинні бути постійною практикою християн і не в час посту.
##DONATE_TEXT_BLOCK##