Чи можна за 3 дні до виборів проводити в сільському храмі УГКЦ конференцію, на якій розглядатимуть стратегії виборчих кампаній різних політсил, так, щоб це не було передвиборчою агітацією? Виявляється, можна, якщо мова йде про вибори 125-літньої давнини.
22 жовтня громада Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ у с. Мшанець (Старосамбірщина, Львівська обл.) спільно з товариством “Бойківщина” та “Домом Франка” у Львові провели захід “Бойки в гості до Зубрицького”, яким започаткувала нову парафіяльну традицію — відзначення дня народження о. Михайла Зубрицького, видатного науковця, етнографа, історика, фольклориста і публіциста, дійсного члена Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (єдиний сільський священик, що мав такий статус), друга й ровесника Івана Франка.
Завдяки діяльності цього “Нестора українського села”, який душпастирював тут 31 рік, на сьогодні Мшанець є, ймовірно, найбільш дослідженим селом в історично-етнографічному вимірі не тільки в Україні, але і у всій Центрально-Східній Європі. Понад тисячному населенню тодішнього Мшанця (нині тут проживає 175 людей), “глухого гірського закутку”, судилося справити значний вплив на погляди інтелігенції щодо селян.
Насправді вибори — це лиш невеликий епізод у житті мшанецького пароха. Тому про них говорили в останню чергу на доповідях у стилі “TED-talks”, які провели після Літургії просто неба.
У своїй доповіді “Іван Франко і родина Зубрицьких: від Мшанця до Львова і назад” директор Дому Франка Богдан Тихолоз привідкрив деякі особисті моменти, розповів епізоди, як і що любив в цьому селі робити доктор Франко та як о. Зубрицький на власному прикладі (і всієї свої сім’ї) показав своїм парафіянам, що дозволяти себе обстежити для наукових цілей (антропологічні виміри черепів професором Федором Вовком) — це нормально і не соромно.
“Франко та його священики”, — так називалася наступна доповідь Ігоря Медведя, заступника директора Дому Франка з наукової роботи, який більше познайомив з неоднозначними і контраверсійними відносинами Каменяра із священиками взагалі та о. Зубрицьким зокрема.
Андрій Кузьмяк, менеджер Львівської Освітньої Фундації, зачепив тему виборів у контексті балотування о. Михайла до Галицького Сойму в 1894 та 1898 рр. Виборчі баталії, розклади етнічних груп, підкуп виборців, агресивна агітація, передвиборча гонка та обливання брудом — “Політичні баталії в публіцистиці о. М. Зубрицького” були актуальними, не заперечиш.
Опісля о. Роман Гром провів короткий екскурс по історії старої церкви, яка була реліктовим зразком сакрального будівництва княжих часів та представив нереалізований план о. Зубрицького з будівництва мурованої церкви, що мала стати освітньо-культурним центром Старосамбірщини.
З коротким словом виступили також Андрій Німець, голова товариства “Бойківщина” у Львові, Любов Саварин, голова самбірського НКТ “Бойківщина” та о. Дмитро Заміщак, вихідець із цього села. Як людина, що народилася й виросла тут, він зауважив наслідки діяльності пароха крізь століття, що й досі відчуваються, — любов і потяг нащадків його парафіян до освіти.
Після офіційної частини продовжили святкування у будинку читальні “Просвіти”, фундамент якої, за переказами, закладали о. Зубрицький разом з Франком. Тут місцеві господині презентували автентичну бойківську кухню, а музичний гурт “Моцні бойки” грав так, що люди почали танцювати прямо на дорозі.
А після такого глибокого екскурсу в історію все завершилося екскурсією на “Мшанецькі колиби” — унікального парафіяльного табору для літнього відпочинку в єдності з природою.
Наталія Гром