Зранку 11 травня, у середу, у столиці розпочалась міжнародна конференція «Військове капеланство в Україні: підсумки першого етапу інституціоналізації (2014-2016 рр)». У залі засідань в Університеті ім. Шевченка зібрались міжнародні та українські експерти, капелани, волонтери, дослідники та військовослужбовці, аби обговорити актуальний стан військового душпастирства та поточні виклики.
Зранку 11 травня, у середу, у столиці розпочалась міжнародна конференція «Військове капеланство в Україні: підсумки першого етапу інституціоналізації (2014-2016 рр)». У залі засідань в Університеті ім. Шевченка зібрались міжнародні та українські експерти, капелани, волонтери, дослідники та військовослужбовці, аби обговорити актуальний стан військового душпастирства та поточні виклики.
Дводенну конференцію розпочав президент Всеукраїнського міжконфесійного релігійного християнсько-військового братства Сергій Лисенко, зазначивши, що доповіді покликані розкрити поточні проблеми та висунути пропозиції щодо їх найшвидшого подолання для запровадження служби військового духовенства. Своїм досвідом також поділяться представники Швеції, США, Великобританії, Молдови та Німеччини.
«За два роки не було створено жодної офіційної установи, яка б опікувалась питаннями військового капеланства, – підтримав його головуючий Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони, єпископ Вишгородсько-Подільський Володимир (УАПЦ). – Ми маємо приблизно 600 капеланів, які служили та служать на фронті. Інститут військового капеланства уже де-факто існує, однак ми не маємо його запровадження де-юре».
Представники державної влади також прокоментували ситуацію. Зокрема, народний депутат Ольга Богомолець висловила повну підтримку запровадженню інституту військового капеланства та навіть закликала духовенство активніше залучатись до управління: «У що може перетворитись захист наших кордонів без духовності? У мародерство та контрабанду. Так і життя без духовності може стати лише існуванням. Поки наша держава не стане духовною, нас буде легко знищити. Поки духовенство не стане рушійною силою країни, не візьме влади над урядом та армією, ми не зможемо змінитись».
Народний депутат та відомий соціолог релігії Віктор Єленський зачитав привітання від голови Верховної Ради Андрія Парубія та підняв питання запровадження Служби військового духовенства. За його словами, після розпорядження Кабінету Міністрів від 2-го липня 2014 року про створення подібної Служби, було подолано спротив бюрократії, але вимоги так і не виконано. Однак для повноцінного функціонування майбутньої інституції, мають бути виконані вимоги: капелани мають бути як священиками, так і офіцерами, а для їхньої підготовки мають залучатись фахівці з-за кордону, не лише у вигляді несистематичних зустрічей.
Ініціатива запровадження інституту військового духовенства навряд чи мала б практичне втілення без постійної допомоги з боку Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, підкреслив голова Департаменту у справах релігій та національностей Мінкульту Андрій Юраш. Він розповів, що Департамент сконцентрований на трьох напрямах роботи у цій сфері: на координації співпраці релігійних організацій та силових структур; на моніторингу та на щоквартальному інформуванні Кабміну про проведені заходи.
Чиновник підкреслив, що за період двох років було внесено зміни до класифікатора професій, де відтепер з’явилась посада військового священика (капелана). Актуальними стали питання прийняття на службу душпастирів та призначення їм заробітної плати, для чого потрібне укладання двосторонніх договорів між церквами та Міноборони. Перші структури були створені у Національній гвардії України та Державній прикордонній службі, де має розпочатись відбір кандидатур військових капеланів. Так, наприклад, з 24 березня 2016 року у лавах Нацгвардії на посадах служать 15 військових капеланів, а ще 67 служителів працюють на громадських засадах, доступні 14 споруд на території військових частин. У прикордонників це 101 священик, які служать лише на громадських засадах, та мають у розпорядженні 12 споруд (7 належать УПЦ (МП), а 5 – УПЦ КП). «Початок роботи служб військового капеланства є реалістичним протягом 3-4 кварталів 2016 року, - певен Юраш. – Натомість питання стаціонарних споруд на територіях, які належать Збройним Силам України, є однозначним – вони є державною власністю та відкриті для користування представниками різних релігійних течій, навіть якщо були побудовані за кошт певної деномінації».
Церква сама взялась за проблему капеланства, узявши на себе й поточні витрати, поділився замголови Синодального управління військового духовенства УПЦ КП, о. Тарас Мельник. На прикладі Київського Патріархату визначена принципова позиція – капелани мають представляти різні області України. На його думку, це має слугувати подальшій роботі з демобілізованими на місцях, які часто розчаровуються в авторитетах, натомість могли б довіряти священику, який також був в окопах.
На сьогоднішній день в УПЦ КП служать 270 військових капеланів, на одномісячну ротацію припадає від 30 до 70 служителів. Усі вони проходять шестиденне навчання на базі Київської православної богословської академії, де вивчають теорію з представниками МОУ та Генштабу, працюють з психологами, проходять практичний вишкіл та тренінги з тактичної медицини і саперно-мінної безпеки. Церковне ж керівництво чекає відповіді на свої звернення до державних органів стосовно спільної роботи у сфері капеланства.
«Я є капеланом 10 років, - почав свою розповідь о. Любомир Яворський, замголови Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України. – Ми пройшли шлях формування нормативно-правової бази, але досі немов стоїмо на одному місці. Мені не соромно за капеланів, а соромно за людей, які стоять у важелів влади. Держава та церкви мають бути рівнозначними партнерами у справі створення служби військового духовенства, і запроваджувати її потрібно якнайшвидше».
Священик додав, що капеланами УГКЦ вже здійснено 350 ротацій в зону АТО, всі вони зафіксовані у Генштабі. Побудовані 18 каплиць на передовій, триває благодійна допомога, робота з пораненими силами 12 капеланів у шпиталях. Більше 60 капеланів пройшли програму реабілітації, оскільки вони також відчувають на собі наслідки війни. Любомир Яворський зосередився на головних проблемах військового душпастирства: потреба надання офіційного статусу капеланам, а не служба на рівні волонтерства; відбір та навчання резерву військових капеланів; надання статусу учасника АТО для священиків; офіційне запровадження служб у структурі МОУ, Нацгвардії та ДПС.
Так, наприклад, капелани у лавах Нацгвардії досі служать на посадах стрільців або водіїв, доповів начальник служби військового духовенства НГУ Олександр Іздебський. Але завдяки створенню посад військових капеланів на рівні територіальних управлінь, вже незабаром вони зможуть прийняти мінімум 47 священиків на постійній основі. Кандидатів відбирають в першу чергу за рекомендаціями командирів, а пізніше через консультації з представниками церков.
«Позитивом є те, що ми працюємо як волонтери, що показує нашу правдиву турботу про захисників, – виступив ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ в Україні, єпископ Станіслав (Широкорадюк). – Коли буде устаткована служба, з’являться офіційні посади та зарплати, то кількість капеланів зросте і це не буде доброю ознакою. Натомість наша активність зараз є хорошим показником для всіх Церков. Часом буває, що капелан хоче побути трошки політиком або офіцером. Але ми знаємо, що військові потребують проповіді та звернення до своєї душі, правдивого слова та розуміння своєї місії на війні».
Конференція триватиме протягом двох днів, 11-12 травня, з 10:00 до 17:00 за адресою: вул. Володимирська, 60, Філософський факультет КНУ ім. Шевченка. Додатково ви можете дізнатись про її перебіг на офіційному сайті.