Український католицький університет (УКУ) спільно з Дипломатичною академією України при МЗС України організували міжнародну конферецію «Примирення в Україні та майбутнє Європи», що відбувається 21-22 квітня в стінах академії в місті Києві.
Український католицький університет (УКУ) спільно з Дипломатичною академією України при МЗС України організували міжнародну конферецію «Примирення в Україні та майбутнє Європи», що відбулась 21-22 квітня в стінах академії в місті Києві.
Відкрили конференцію ректор Дипломатичної академії України при МЗС України Микола Кулінич та ректор Українського католицького університету о. Богдан Прах.
У своєму виступі ректор Дипломатичної академії зазначив: «Усім присутнім у цій залі очевидно, що на Сході України йде не громадянська війна. Це навіть не військове протистояння, конфлікт. Це цивілізаційне протистояння. Протистояння сили правди проти правди сили. І нам потрібно шукати шляхи, концепції для примирення».
Під час вступного слова ректор УКУ о. Богдан Прах підкреслив, що зараз дуже актуальним стоїть питання миру та любові, і ми маємо повернути на стежку любові тих, хто зійшов з неї. Адже агресія породжується там, де немає в серці любові.
Опісля розпочалось пленарне засідання, зі вступними доповідями виступили:
— Хосе Казанова, професор соціології Джорджтаунського університету (США), старший науковий співробітник Центру Берклі у справах релігії, миру та міжнародних справ;
— Ярослав Грицак, професор кафедри нової і новітньої історії України УКУ;
— владика Борис Гудзяк, єпарх Паризької єпархії св. Володимира Великого для українців візантійського обряду у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу, президент УКУ.
«Релігійні спільноти в Україні, зокрема, Католицька і Православна Церкви несуть моральні зобов'язання сприяти примиренню всередині України, а також українсько-російському примиренню», — зазначив проф. Казанова.
Ярослав Грицак навів як приклад досвід польсько-українського примирення. Вказавши, що сама ідея примирення між двома державами є концепцією суто європейською. Він навів приклади Вестфальської системи примирення і підкреслив, що дуже важливо аби відбулось україно-українське примирення, адже воно має в собі частину російсько-українського примирення, хоча зараз і про це говорити важко. За його словами навіть у глибокій кризі є елементи, на яких можна будувати нашу політику примирення.
«Я хочу навести три такі тези:
1. Російська весна в Україні не вдалася, план створити Новоросію зазнав краху. І сьогодні лінія розколу в Україні йде не по Дніпру, а між Дніпропетровською та Донецькою областями. Російська агресія дає нам певні можливості для примирення всередині.
2. Чим більша криза, тим глибші шанси вона дає для перетворень.
3. Українська криза не є тільки українською, і навіть не україно-російською, це криза європейська. Криза світового геополітичного порядку.
Важливу роль в політиці примирення відіграють Церкви, а зараз дедалі менше чути голос Церков у цьому суспільному діалозі. В примиренні цей церковний, християнський елемент дуже важливий», — підкреслив професор Я.Грицак.
На скайп-зв'язку з Парижу виступив єпископ Борис (Ґудзяк), який зосередив свою доповідь на тоталітарних війнах у ХХ столітті, згадавши про мільйони людських жертв. Він звернув увагу на певні процеси, які були під проводом харизматичних лідерів ХХ ст.: Махатма Ганді, Мартін Лютер Кінг та Нельсон Мандела вплинули на цілі континенти.
У час війни, час агресії, час таких втрат, яких зазнає Україна, не просто говорити про ненасильницькі методології будування майбутнього. Сьогодні є необхідність в певних областях України захищати себе зі зброєю, але важливо започатковувати ці процеси примирення на прикладі Європи, де вони стартували ще під час самої війни.
«Я вважаю, що завдання нашої конференсії — це є завдання думати, творити моделі і діяти в напрямку майбутнього примирення. Для примирення потрібна справедливість, потрібна правда, потрібна інтенсивна наукова, культурна, соціальна, духовна, церковна праця над очищенням і зціленням пам’яті. Для примирення потрібне радикальне прощення, прощення, яке є знаком сили, це прощення, яке засвідчили Борис і Гліб прощаючи своєму братові наперед, з вірою, що справедливість і правда переможе, що життя спільноти збагачується при жертвах. В Україні потрібні провідники-лідери, які в час війни відважаться на пророчий підхід, зможуть повести людей, до того примирення яке нам необхідно», — підсумував владика Борис.
Після основних доповідей відбулася дискусія, учасниками якої виступили:
— Вольфганг Шюссель, колишній федеральний канцлер Австрії;
— Ян Томбінський, голова представництва Європейського союзу в Україні;
— Патріарх Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ;
— Роман Ващук, надзвичайний і повноважний посол Канади в Україні;
— Шігекі Сумі, надзвичайний і повноважний посол Японії в Україні;
— Архиєпископ Томас Галліксон, апостольський нунцій в Україні;
— Віктор Єленський, заступник голови комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності;
— Павло Шеремета, декан школи Державного управління УКУ, колишній міністр економіки та розвитку.
Під час дискусії Ян Томбінський зауважив, що для примирення потрібні три речі: мова, яка буде зрозумілою для іншої сторони (позбавлена стереотипів, відкрита, проста, така, що випромінюватиме християнську віру, прозорість, чесність); визнання того, що ми всі різні (у кожного своє бачення, усвідомлення цього є відправною точкою для побудови спільного майбутнього); інституції (процес примирення має бути стабільним, сталим, його мають провадити і підтримувати сформовані з цією метою життєздатні інституції).
Вольфганг Шюссель запропонував так розстановку пріоритетів: 1) припинення війни; 2) економічне відновлення країни; 3) внутрішній і зовнішній процес примирення.
«Україні потрібно відшукати нову сучасну ідентичність для молодого покоління. І ще одне. Рано чи пізно доведеться поговорити з іншою стороною, говорити завжди потрібно», — зазначив австрійський політик.
Павло Шеремета зауважив, що потрібно знайти спільну ціль, яка дозволить зберегти цілісність держави.
Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час дискусії додав: «На нас чигають такі небезпеки: 1) роз'єднання, загроза релігійному миру; 2) популізм (мало хто говорить про примирення, бо всі використовують популістську агресивну мову: конкурент, агресія, навіть УГКЦ багато робить, але мало говорить, офіційно інформує про дії); 3) мало уваги діалогу в суспільстві; приділяючи велику увагу окремій людині, ми недостатньо приділяємо уваги усьому суспільстві.
Конференція продовжиться 22 квітня. Сьогодні у програмі заплановані такі заходи:
Перша сесія. 9:00-10.40 год. - Травматичний досвід комунізму в Східній Європі: Осмислення і подолання
Друга сесія. 11:00-12.40 год. - Визначення плану дій щодо примирення в Україні: стратегії та небезпеки
Третя сесія. 13:40-15.20 год. - Примирення у міжнародному контексті: цінності,
суспільне благо та ціна свободи
15.40-17.40 год. - Круглий стіл: "Перспективи примирення в Україні та
його міжнародне значення".
17:45 год. - Закриття конференсії