У Києві презентували український переклад «Компендіуму теології» св. Томи Аквінського
Презентація, головною ідеєю якої було розглянути думки св. Томи в контексті стосунків між православним і католицьким богослов’ям, відбулася 27 січня. У відкритому обговоренні взяли участь кандидат філософських наук Андрій Баумейстер, доктор філософських наук Віктор Котусенко, кандидат філософських наук Юрій Чорноморець, а також представник Київської духовної академії та семінарії ігумен Сильвестр (Стойчев).
Сам твір (представлений українською мовою в проекті перекладу підручників) адресований не лише теологам, а «заклопотаним [повсякденними справами] (propter occupatos)», оскільки вмістив усе послання про спасіння людини в короткому резюме. Для Томи тематика «короткого слова» зводиться до примату любові; тож Аквінат резюмує Христову заповідь: увесь закон Христа полягає в милосердній любові [charité].
«Видання першого українського перекладу богословських праць Томи – значна подія в культурному житті не лише українського християнства, а й усієї української культури, – зазначає шеф-редактор Богословського порталу Юрій Чорноморець. – В 1990-х був переклад деяких філософських праць Томи, але його велика богословська робота видається вперше. Це чергова ознака богословського відродження в Україні, нове свідчення того, що теологія можлива і необхідна в тому діалозі наук, яким є сучасний університет».
Довідка РІСУ: Праці Томи Аквінського були серцевиною католицької традиції протягом кількох століть, хоча не завжди вчителя Церкви сприймали без опору. Про це свідчать і контроверзи ХІІІ ст. (ще за життя Томи) та після його смерті, і досить радикальне відкидання його доробку багатьма богословами ХХ ст. Питання про актуальність думки св. Томи Аквінського стосується не лише католицької, а й православної теології. Для домінантного напряму православної традиції Тома Аквінський був прикладом католицької думки par excellence, а тому чимало закидів проти католицької теології сфокусувалися на критиці праць Томи. Водночас – як у XIV–XV ст., так і тепер – не бракує православних мислителів, які, навіть якщо не до кінця готові прийняти підхід Аквіната, то знаходять в ньому чимало цінних елементів, цікавих і корисних для православної богословської рефлексії. Постає питання про те, наскільки його праці можуть бути корисними для розвитку теологічного діалогу між Православною і Католицькою Церквами.
